Цветок ненастья - Пикник

Вроде бы ещё нам солнце светит,

Звонкими лучами бьет в окно.

Вроде бы легко нам жить на свете -

Отчего так на сердце темно?

А она – цветок ненастья,

Кто увидит, кто сорвет?

А она все ищет счастья,

Все единственного ждет…

Так без сожаления растаем

Под весенним молодым дождем.

Утаив все то, о чем мечтали,

Чуда сокровенного не ждем.

А она – цветок ненастья,

Кто увидит, кто сорвет?

А она все ищет счастья,

Все единственного, все единственного…

Путь свой в никуда из ниоткуда

Так пройдем, не вспомнив ни о ком,

Так и оборвется это чудо,

Оборвется просто и легко…

Начебто ще нам сонце світить,

Дзвінкими променями б'є у вікно.

Начебто легко нам жити на світі

Чому так на серці темно?

А вона - квітка негоди,

Хто побачить, хто зірве?

А вона все шукає щастя,

Все єдине чекає…

Так без жалю розтанемо

Під весняним дощем.

Приховавши все те, про що мріяли,

Дива потаємного не чекаємо.

А вона - квітка негоди,

Хто побачить, хто зірве?

А вона все шукає щастя,

Все єдиного, все єдиного…

Шлях свій у нікуди з нізвідки

Так пройдемо, не згадавши ні про кого,

Так і обірветься це диво,

Обірветься просто і легко.