Театр абсурда - Пикник

Высоких и низких, далеких и близких,

Далеких и близких иллюзий не строй.

И лоб свой напудри

В театре абсурда,

В театре абсурда ты - главный герой.

От себя куда деваться,

Бить себя в горячий лоб

И по улицам шататься

Как разбуженный циклоп.

Не стены, а панцирь,

Лишь быстрые пальцы,

Лишь быстрые пальцы волнения не скроют.

Вот чудо, так чудо

В театре абсурда,

В театре абсурда ты - главный герой.

От себя куда деваться,

Бить себя в горячий лоб

И по улицам шататься

Как разбуженный циклоп.

Ведь что-то да значит,

Раз зрители плачут,

Рыдают и плачут, сраженные игрой.

Рви волосы-кудри

И лоб свой напудри,

В театре абсурда ты - главный герой.

Високих та низьких, далеких та близьких,

Далеких та близьких ілюзій не будуй.

І лоб свій напудрі

У театрі абсурду,

У театрі абсурду ти – головний герой.

Від себе куди подітися,

Бити себе в гаряче чоло

І вулицями хитатися

Як збуджений циклоп.

Не стіни, а панцир,

Лише швидкі пальці,

Лише швидкі пальці хвилювання не приховують.

Ось диво, так диво

У театрі абсурду,

У театрі абсурду ти – головний герой.

Від себе куди подітися,

Бити себе в гаряче чоло

І вулицями хитатися

Як збуджений циклоп.

Адже щось так означає,

Раз глядачі плачуть,

Ридять і плачуть, биті грою.

Рви волосся-кучері

І чоло своє напудрі,

У театрі абсурду ти – головний герой.