Себе не найдя двойников... - Пикник

Ремни и упругая кожа,

Чулки из слюны пауков —

Резвишься в бесовской одёже,

И сладко тебе, и легко.

А то, что мой мир уничтожен,

Тебя не заботит ничуть,

И, будто от яркого света,

От глаз твоих скрыться хочу.

И вот уже бледные тени

Заглядывают нам в окно,

Как будто бы здесь преступленье

Сейчас совершиться должно.

Но будет ведь нечто иное,

Рука не коснётся руки,

И лишь ожиданием зноя

Мы будем с тобою близки.

Ремни и упругая кожа,

Чулки из слюны пауков —

Резвишься в бесовской одёже,

И зыбко тебе, и легко.

Бежать бы!

Да где это слово,

Что крепче чугунных оков?

И жить нам приходится снова,

Себе не найдя двойников…

Ремені та пружна шкіра,

Панчохи зі слини павуків

Граєш у бісівській одязі,

І солодко тобі і легко.

А те, що мій світ знищено,

Тебе не турбує анітрохи,

І, ніби від яскравого світла,

Від очей твоїх втекти хочу.

І ось уже бліді тіні

Заглядають нам у вікно,

Начебто тут злочин

Зараз відбутися має.

Але ж буде щось інше,

Рука не торкнеться руки,

І лише очікуванням спеки

Ми будемо з тобою близькі.

Ремені та пружна шкіра,

Панчохи зі слини павуків

Граєш у бісівській одязі,

І хибно тобі, і легко.

Бігти б!

Та де це слово,

Що міцніше за чавунні око?

І жити нам доводиться знову,

Собі не знайшовши двійників.