Раз, два... - Пикник

Раз, два, пять, раз, так, наверное скоро дойду до конца,

Дарит каждый день каплю свинца, каждый день, час.

Мой дом, есть ли ты?

Даже если есть, то зачем ты мне,

Если праздник где-то там за стеной.

Только стeкла вижу в окне.

А, день, ночь, гуляют огни.

По домам пробежала легкая дрожь,

Подхватили меня фонари,

Тихо шепчут: «Hе уйдeшь!»

Месяц, год — время летит,

Hо какие следы оставляет оно?

По следам пытаюсь двигаться, но

Hикуда по ним не дойти.

Мой взор забрался — живeт,

Hа фасады домов, одетых по моде.

Удивленный голос быстро поeт

О плохой и хорошей погоде.

Каждый миг только вперeд.

Мое сердце-мотор не даeт отдохнуть.

Подожди, мне только нужно взглянуть,

Может кто-то всe же зовeт.

Раз, два, пять, раз, так, наверное, скоро дойду до конца

Дарит каждый день каплю свинца, каждый день — час…

Раз, два, п'ять, раз, так, напевно скоро дійду до кінця,

Дарує щодня краплю свинцю, щодня, годину.

Мій дім, чи є ти?

Навіть якщо є, то навіщо ти мені,

Якщо свято десь там за стіною.

Тільки скла бачу у вікні.

А день, ніч, гуляють вогні.

По хатах пробігла легка дрож,

Підхопили мене ліхтарі,

Тихо шепочуть: «Не йдеш!»

Місяць, рік — час летить,

Але які сліди залишає воно?

Слідами намагаюся рухатися, але

Нікуди по них не дійти.

Мій погляд забрався — живе,

Hа фасади будинків, одягнених по моді.

Здивований голос швидко співає

Про погану і гарну погоду.

Кожну мить тільки вперед.

Моє серце-мотор не дає відпочити.

Почекай, мені тільки треба глянути,

Може хтось все же кличе.

Раз, два, п'ять, раз, так, мабуть, скоро дійду до кінця

Дарує щодня краплю свинцю, щодня — годину…