Ничего... - Пикник

Ничего.

Ничего, ничего не бывает последним.

Даже в доме пустом

Продолжают жить вздохи и шорохи,

А исчезнувший город дрожит,

Содрогаясь, как-будто от пороха.

Ты взял новое имя,

Но прежнее помнит тебя,

И бежит за тобой, спотыкаясь,

По звонкому следу,

Отраженное в тысячах тысяч зеркал.

Ничего не бывает последним.

Нічого.

Нічого, нічого не буває останнім.

Навіть у будинку порожньому

Продовжують жити зітхання і шорохи,

А зникле місто тремтить,

Здригаючись, ніби від пороху.

Ти взяв нове ім'я,

Але колишнє пам'ятає тебе,

І біжить за тобою, спотикаючись,

За дзвінким слідом,

Відбите в тисячах дзеркал.

Нічого не буває останнім.