Колдыри да колдобины - Пикник

Видно край мой особенный —

Уж не верю и сам:

Колдыри да колдобины,

А вокруг — чудеса.

Как под корень подрублены,

А не падают, нет,

Сами будто загублены,

А на лицах их — свет.

Странникам уподоблены,

В полутьме-полусне

Колдыри да колдобины,

Что цветы на земле.

Здесь от криков не морщатся,

Так уж заведено —

Если тот на ступеньку поднялся вверх,

То другой упадет на дно.

Среди улиц раздробленных

Уж чего только нет,

Колдыри да колдобины,

Как виденья во сне.

И глядим исподлобья,

Так уж заведено —

Если тот…

То другой…

Видно край мой особенный…

Колдыри да колдобины…

Мабуть край мій особливий—

Вже не вірю і сам:

Колдирі та колдобини,

А навколо - дива.

Як під корінь підрубано,

А не падають, ні,

Самі ніби загублені,

А на особах їх — світло.

Мандрівникам уподібнені,

У напівмі-напівне

Колдирі та колдобини,

Що квіти на землі.

Тут від криків не морщаться,

Так уже заведено —

Якщо той на сходинку піднявся вгору,

Інший впаде на дно.

Серед вулиць роздроблених

Чого тільки ні,

Колдирі та колдобини,

Як бачення у сні.

І дивимось спідлоба,

Так уже заведено —

Якщо той…

Інший…

Мабуть край мій особливий…

Колдирі та колдобини…