Истерика - Пикник

В этом городе цвет, и свет фонарей,

Всe готовит на подвиг, на войну.

В этом месяце дождь ложится на снег,

Грохот барабана рождает тишину.

Здесь луна решает, какой,

Какой звезде сегодня стоит упасть.

Здесь мои глаза не видят,

Чем она больна.

Моe тело уже не моe, только жалкая часть,

Жалкая надежда.

Hо во мне всегда жила — истерика!

Какое дикое слово, какая игра,

Какая истерика!

Истерика, но я владею собой,

Просто устал, просто устал, но я владею собой.

Какое дикое слово, слово — истерика!

Что со мной — может, может это волнение,

Hе чувствую ритма в висках,

Словно это

Сердце отказало мне во всeм.

Где-то между камней город держит в тисках,

А усталый ветер воет только о своeм.

Здесь моe тело поддержка костру,

Я слышу бешеный, бешеный, бешеный, бешеный смех,

И любое дело сразу валится из рук.

Где моя сила, моя любовь, моя свобода,

Какой, какой со мной грех.

Здесь моя надежда, лишь надеется, а вдруг?

Меня, меня бьeт истерика,

Какая страшная мука, страшная боль.

Меня бьeт истерика!

Какой удачный исход?

Как долго длилась истерика,

Я знаю скоро пройдeт,

Оставит лишь раны, удачный исход.

Глубокие раны — я не верю, что всe так легко,

Вот он выход — истерика!

Спасибо ветер, ветер я с тобой.

Город, снег.

Вместе с песней оставил свою боль.

Ветер унес мою жизнь в океан

И я с тобой весeлый смех,

Спасибо за ветер.

В этом городе цвет, и свет фонарей,

Всe готовит на подвиг, на войну.

В этом месяце дождь ложится на снег

Грохот барабана рождает тишину.

В цьому місті колір, і світло ліхтарів,

Все готує на подвиг, на війну.

Цього місяця дощ лягає на сніг,

Гуркіт барабана породжує тишу.

Тут місяць вирішує, який,

Якій зірці сьогодні варто впасти?

Тут мої очі не бачать,

На що вона хвора.

Моє тіло вже не моє, тільки жалюгідна частина,

Жалюгідна надія.

Hо во мені завжди жила — істерика!

Яке дике слово, яка гра,

Яка істерика!

Істерика, але я володію собою,

Просто втомився, просто втомився, але я володію собою.

Яке дике слово, слово — істерика!

Що зі мною — може, може це хвилювання,

Не відчуваю ритму в скронях,

Немов це

Серце відмовило мені в усьому.

Десь між каменями місто тримає в тисненнях,

А втомлений вітер виє тільки про своє.

Тут моє тіло підтримка багаття,

Я чую шалений, шалений, шалений, шалений сміх,

І будь-яка справа відразу валиться з рук.

Де моя сила, моє кохання, моя свобода,

Який, який зі мною гріх.

Тут моя надія лише сподівається, а раптом?

Мене, мене б'є істерика,

Яка страшна мука, страшний біль.

Мене б'є істерика!

Який вдалий результат?

Як довго тривала істерика,

Я знаю скоро пройде,

Залишить лише рани, вдалий результат.

Глибокі рани - я не вірю, що все так легко,

Ось він вихід — істерика!

Спасибі вітер, вітер я з тобою.

Місто, сніг.

Разом із піснею залишив свій біль.

Вітер забрав моє життя в океан

І я з тобою веселий сміх,

Спасибі за вітер.

В цьому місті колір, і світло ліхтарів,

Все готує на подвиг, на війну.

Цього місяця дощ лягає на сніг

Гуркіт барабана породжує тишу.