Дикая певица - Пикник

Свою милую хилую усадил на плечо,

Напоил тихим воздухом — попросила еще.

Свою милую хилую вверх бросал и ловил,

Кроме дикой певицы никого не любил.

А поет тихим голосом просто так, без затей,

Только двери дубовые послетали с петель.

Только стекла потрескались, задрожали дома,

Так она, малокровная, спела песню одна.

Проигрыш

С ней, наверное, сладили бы и сожгли на костре,

Если б не была слабою, как трава в ноябре.

Вроде не надрывается и поет ни о чем,

Видно в голосе этом скрыта тайна еще.

Свою милу кволу посадив на плече,

Напоїв тихим повітрям — попросила ще.

Свою милу кволу вгору кидав і ловив,

Окрім дикої співачки нікого не любив.

А співає тихим голосом просто так, без витівок,

Тільки двері дубові пішли з петель.

Тільки шибки потріскалися, затремтіли вдома,

Так вона, малокровна, заспівала пісню одна.

Програш

З ній, напевно, справили би і спалили на багатті,

Якщо б не була слабкою, як трава в листопаді.

Ніби не надривається і співає ні про що,

Видно в цьому голосі прихована таємниця ще.