Декаданс - Пикник

Ты в плену босоногого танца,

Тебе голову кружит мечта,

Я последний певец декаданса,

И от песни моей ты растаешь.

Говоришь: «Ничего не случится»,

Если буду немного груб,

Говоришь, и смола сочится

В уголках потемневших губ.

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс.

Как попали мы в переплетенье

Судеб сломанных и цветов,

Лучше так уж, чем в час цветенья —

Жизнь, оставленная на потом.

И обманемся мы и поверим,

Будто снова впадаем в транс,

Будто снова открыты двери

В мир по имени Декаданс.

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс.

И лицо ведь не спрячешь под маской,

Все распахнуто, все наяву,

Этот мир не похож на сказку,

Но и в нем все равно живут.

И запретное в сердце стучится,

И пьянит, и ломает, и губит,

Ты молчишь, лишь смола сочится

В уголках потемневших губ.

Декаданс,

Декаданс.

Ти в полону босоногого танцю,

Тобі голову кружляє мрія,

Я останній співак декадансу,

І від пісні моєї ти розтаєш.

Кажеш: «Нічого не станеться»,

Якщо буду трохи грубим,

Кажеш, і смола сочиться

У куточках потемнілих губ.

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс.

Як потрапили ми в переплетення

Долі зламаних і квітів,

Краще так, ніж у годину цвітіння —

Життя, залишене на потім.

І обдуримося ми і повіримо,

Начебто знову впадаємо в транс,

Ніби знову відчинені двері

У світ на ім'я Декаданс.

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс,

Декаданс.

І обличчя ж не сховаєш під маскою,

Все відчинене, все наяву,

Цей світ не схожий на казку,

Але й у ньому все одно живуть.

І заборонене в серце стукає,

І п'янить, і ламає, і губить,

Ти молчиш, лише смола сочиться

У куточках потемнілих губ.

Декаданс,

Декаданс.