The Comet, The Course, The Tail - Peter Hammill

They say we are endowed with Free Will —

At least that justifies our need for indecision

But between our insticts and the lust to kill

We bow our heads in submission

They say that no man is an island

But then they say our castles are our homes;

It’s felt the choice is ours, between peace and violence…

Oh, yes, we choose, alone?

While the comet spreads its tail across the sky

It nowhere near defines the course it flies

Nor does it find its own direction

Though the path of the comet be sure

Its constitution is not

So its meaning is possibly more

Than the tracing of a tail

In one brief shot at glory

Love and peace and individuality

So order and society are man-made?

War and hate and dark depravity

Or are we slaves?

Channeling aggressive energies

The Death Wish and the Will to survive

Into finding and preserving enemies

Is that the only way we know that we’re alive?

In the slaughterhouse all corpses smell the same

Whether queens or pawns or innocents at the game;

In the cemetery a uniform cloaks the graves

Except for outward pomp and circumstance

There is a time set in the calendar

When all reason seems barely enough

To sustain all the shooting stars:

Times are rough

I’m waiting for something to happen here

It feels as though it’s long overdue…

Maybe a restatement of yesteryear

Or something entirely new

And the knowledge that we gain in part

Always leads us closer to the very start

And to the founding questions:

How can I tell that the road signed to hell

Doesn’t lead up to heaven?

What can I say when, in some obscure way

I am my own direction?

Кажуть, ми наділені Свободою волі —

Принаймні це виправдовує нашу нерішучість

Але між нашими інстинктами та бажанням вбивати

Ми схиляємо голови в покорі

Кажуть, що жодна людина не острів

Але потім кажуть, що наші замки — це наші домівки;

Відчувається, що вибір за нами, між миром і насильством…

О, так, ми вибираємо самі?

Поки комета розправляє хвіст по небу

Це зовсім не визначає курс, яким він летить

Він також не знаходить власного напрямку

Хоча шлях комети впевнений

Його конституція не є

Тож його значення можливо більше

Чим креслення хвост

Одним коротким пострілом до слави

Любов, мир і індивідуальність

Отже, порядок і суспільство створені людиною?

Війна, ненависть і темна розпуста

Або ми раби?

Передача агресивної енергії

Бажання смерті та бажання вижити

На пошук і збереження ворогів

Чи це єдиний спосіб знати, що ми живі?

На бійні всі трупи пахнуть однаково

Незалежно від того, чи є королеви, пішки чи невинні в грі;

На цвинтарі уніформа закриває могили

За винятком зовнішньої пишності та обставин

У календарі встановлено час

Коли всіх розумів, здається, ледве вистачає

Щоб підтримати всіх падаючих зірок:

Часи важкі

Я чекаю, що тут щось станеться

Здається, що це вже давно назріло…

Можливо, переказ минулого

Або щось зовсім нове

І знання, які ми отримуємо частково

Завжди веде нас ближче до самого початку

І до основних питань:

Як я можу сказати, що дорога в пекло

Чи не веде на небо?

Що я можу сказати, коли, якимсь незрозумілим чином

Я сам власний напрям?