Pompeii - Peter Hammill

The golden dream, the seat of all decorum

A satellite to match the light of Rome;

Its silver children chatter in the Forum

The bath-house, and the brothels, and their homes

About the latest fashions for their clothes

Across the Tyrrhenian Sea comes drifting

A song that none of them have ever known

The golden dream that holds back all the hours

For the ladies in their Dionysian rites

Blonde heads all garlanded with flowers

Wine and love and laughter through the night

In constant masque and pageant, constant flight

The ground below them whispers in a murmur

Of passion which is hotter yet than white

The golden dream, the city of all cities

Its towers piercing into azure sky

Whose hand is dealt, regardless of all pity

Condemned to martyrdom, but not to die

Two lovers look up from their hidden bower

The wine has stood too long and it turns sour

I see the tall and bending of your streets

But now they echo only leather tourist feet

And waking, ashen, grey-blue blinding death

Your sudden winding-sheet

Золота мрія, осередок усіх прикрас

 супутник, відповідний світлу Риму;

Його сріблясті діти балакають на Форумі

Баня, і публічні будинки, і їхні будинки

Про останні моди на їхній одяг

Через Тірренське море йде дрейф

Пісня, яку ніхто з них ніколи не знав

Золотий сон, що стримує всі години

Для жінок у їхніх діонісійських обрядах

Світлі голови всі прикрашені квітами

Вино, любов і сміх всю ніч

У постійних масках і конкурсах, постійному польоті

Земля під ними шепоче — шепоче

Про пристрасть, яка ще гарячіша за білу

Золота мрія, місто всіх міст

Його вежі пронизують блакитне небо

Чия рука роздана, незважаючи на жалість

Засуджений на мученицьку смерть, але не на смерть

Двоє закоханих дивляться зі своєї прихованої беседки

Вино простояло занадто довго, і воно прокисло

Я бачу високі й вигини вашої вулиці

Але тепер вони перегукуються лише зі шкіряними туристичними ногами

І наяву, попелясту, сіро-блакитну сліпучу смерть

Твоє раптове згортання