Event Horizon - Peter Hammill

Flat on my back, I can feel myself falling

Into a singular state of mind;

As if through a fog, I can hear someone calling

I know I’m cutting it fine

Thinking that maybe it’s time to cross the line

The last thing I need’s any outside assistance;

Whatever I do will be what has been done

And if force is applied, let it be from a distance

Right now I’m biding my time;

Hold on, I’m biting my tongue

Hoping I’m timing my run across the line

It’s all gone so quiet and scary

I can feel the bloodrush in my ears

If only I could keep my head

If only I could keep my head from spinning

If only I could keep my head

I’d cross the line

Is that the finish in sight or a mist that’s descending?

The geometry’s blurred at the edge of the scene

At the vanishing point there’ll be no perfect ending

No final dotting of «i"s, no chance of crossing the «t"s —

At last, unpicked at the seams, I’ll cross the line

Лежачи на спині, я відчуваю, що падаю

Перейти в особливий стан душі;

Ніби крізь туман, я чую, як хтось дзвонить

Я знаю, що в мене все добре

Думаючи, що, можливо, настав час перейти межу

Останнє, чого мені потрібна, — це стороння допомога;

Все, що я роблю – буде те, що було зроблено

І якщо прикладено силу, то нехай буде з віддаленості

Зараз я чекаю свого часу;

Почекай, я прикусив язика

Сподіваюся, я розраховую час свого пробігу через лінію

Все минуло так тихо й страшно

Я відчуваю прилив крові у вухах

Якби я міг утримати голову

Якби я тільки міг утримати голову, щоб не оберталося

Якби я міг утримати голову

Я б переступив межу

Це фініш або туман, що спускається?

Геометрія розмита на краю сцени

У точці зникнення ідеального кінця не буде

Немає останнього розставлення «i», немає шансу перетину через «t» —

Нарешті, розібраний по швах, я перетну межу