Деревня - Пелагея

Сырость предрассветная, глушь ветхозаветная,

Каждый день случается новый эпизод,

За калиткой ржавою, поступью державною,

Пьянь, сосед безжалостно портит горизонт.

Так нельзя!

На зубах скрепит земля,

Комары да гнус, так что же я не уеду никуда?

Что ли я здесь навсегда?

Вросшими соборами, сгнившими заборами,

Встретит моя родина путника кривясь.

Ямами да кочками, водочкой, грибочками,

Паром баньки с прорубью укатает всласть.

Так нельзя!

Жизнь проходит просто зря,

Лай собак всю ночь да только я всё не еду никуда,

С головою что ль беда?

В небе крест из облаков, скажу без дураков,

Пленительно красиво заплетают ивы силуэт моста

В деревне жизнь проста, течет неторопливо,

А когда подернется, сизыми туманами.

Даль росою пьяная, всех накроет лень,

Завершим с соседом мы, важною беседою

У костра под яблонькой трудный божий день.

Так нельзя!

Пишут родине друзья.

Мол пить да вкалывать, да только я все не еду к ним туда,

Да просто я здесь навсегда!

Вогкість передсвітанкова, глушина старозавітна,

Щодня трапляється новий епізод,

За хвірткою іржавою, ходою державною,

П'янь, сусід безжально псує горизонт.

Так не можна!

На зубах скріпить земля,

Комари так гнус, так що ж я не поїду нікуди?

Що я тут назавжди?

Врослими соборами, загнили парканами,

Зустріне моя батьківщина подорожнього кривлячись.

Ямами та кічками, горілкою, грибочками,

Пором баньки з ополонкою укочує досхочу.

Так не можна!

Життя проходить просто дарма,

Лай собак всю ніч та тільки я все не їду нікуди,

З головою що біда?

В небі хрест із хмар, скажу без дурнів,

Чарівно красиво заплітають верби силует мосту

У селі життя просте, тече неквапливо,

А коли посмикнеться, сизими туманами.

Даль росою п'яна, всіх накриє лінощі,

Завершимо з сусідом ми, важливою бесідою

Біля багаття під яблунькою важкий божий день.

Так не можна!

Пишуть батьківщині друзі.

Мовляв пити та вкалувати, та тільки я все не їду до них туди,

Так просто я тут назавжди!