Мамина Bossa Nova - Пелагея

Боже, эти пробки, где тут счастью взяться?

Как бы снова так жить, чтоб с утра смеяться?

Меркантильным скопом вечность расплескали,

К черту всю работу, я уеду к маме.

Там…

Сосны в небо вонзаются,

С солнцем крыши сливаются, лес зудит весной.

Домик с сизыми окнами,

Дворик, с лапами мокрыми, пес, товарищ мой.

Мохом, как ладонью, старый камень встретив,

В нем, как прежде гудит колокольно ветер.

Розовой гречихой пахнут руки мамы,

Этот запах счастья самый яркий, самый.

Но…

Окна судьбой заколочены,

Продан тот на обочине, мой надежный кров.

Мама теперь не доступная,

Слабость эта минутная, мне вернет тепло.

К соснам, камню и яблоне,

К добрым истинам маминым, я вернусь домой.

Душу со всеми утратами

Примет мокрыми лапами, пес — вечный товарищ мой.

Боже, ці пробки, де тут щастя взятися?

Як би знову так жити, щоб з ранку сміятися?

Меркантильним скопом вічність розплескали,

До риси всю роботу, я поїду до мами.

Там…

Сосни в небо встромляються,

З сонцем дахи зливаються, ліс свербить навесні.

Будиночок з сизими вікнами,

Дворик, з лапами мокрими, пес, товаришу мій.

Мохом, як долонею, старий камінь зустрівши,

В ньому, як колись гуде дзвін вітер.

Рожевою грекою пахнуть руки мами,

Цей запах щастя найяскравіший, найяскравіший.

Але...

Вікна долею забиті,

Проданий той на узбіччі, мій надійний дах.

Мама тепер не доступна,

Слабість ця хвилинна, мені поверне тепло.

До сосн, каменю і яблуні,

До добрих істин маминим, я повернуся додому.

Душу з всіми втратами

Прийме мокрими лапами, пес — вічний мій товариш.