Uyan Ali'm - Ozbi

Uyan Ali’m uyan uyanmaz oldun

Yedi bıçak yarasına dayanmaz oldun…

Uyan Ali’m uyan uyanmaz oldun

Yedi bıçak yarasına dayanmaz oldun…

Uyan Ali’m

Uyan Ali’m

Yağmur çiseliyor, içinde tebessüm eden garip bir hüzün var

Sanırım bana diyor ki ''hadi kalk oğlum sevdiklerine bir sözün var.''

Ama sanki bahar gelmiş ve ben uçuşmaya hazırlanan bir polenmişim gibi

Sanki bir deniz beni taşıyor ve ben keyifle sırt üstü uzanıyormuşum gibi

Sanki pamuk gibi

Bir çocuğun üflediği bir baloncuk gibi

Filizini güneşine armağan eylemiş dalında yeşeren tomurcuk gibi

Sanki her şey çok ağır, ruhum hafiflemiş gibi

Yağmur yağıyor evet, ama suratıma değmiyormuş gibi

Neden toprağın kokusunu alamıyorum?

Sanırım burnumu kırdılar belki de rüzgar giremiyordur

Ama acıması gerekir, acımıyor.

evet elimde kan var, kanı görüyorum

Peki neden mutluyum, neden canım yanmıyor?

Ormanın estiğini görüyorum ama rüzgarı hissetmiyorum

En son dayak yiyordum, şimdiyse kuş gibi havalara uçuyorum

Neden?

Ellerim yerde, ayaklarım yerde

Ben ölmüş müyüm?

Ben ölmüş müyüm?

Ben ölmüş müyüm?

Uyan Ali’m uyan uyanmaz oldun

Yedi bıçak yarasına dayanmaz oldun…

Uyan Ali’m uyan uyanmaz oldun

Yedi bıçak yarasına dayanmaz oldun…

Uyan Ali’m

Uyan Ali’m

Sorsam sana ne yaptın bana diye

Kararmış bahar, bulanmış kana niye?

Verilmiş karar, kıyılmış cana

Diyet ödenmiş bu akşam satılmış hayat diye

Korksam ama yıkılmaz duvar

Evet fikirler uçar, bezirgan çalar yine

Ömürler solar, yanılmaz saat

Kalp dururken bu akşam, haykırır ''sanat'' diye

Haykırır aşk diye!

Haykırır aşk diye!

Haykırır aşk diye!

Haykır Adalet diye!

Haykır Adalet diye!

Haykır Adalet diye!

Haykır Adalet diye!

Ben ölmüş müyüm?

Uyan Ali’m uyan uyanmaz oldun

Yedi bıçak yarasına dayanmaz oldun…

Uyan Ali’m uyan uyanmaz oldun

Yedi bıçak yarasına dayanmaz oldun…

Uyan Ali’m

Uyan Ali’m

Прокинься Алі, прокинься

Ти не витримав семи ножових поранень...

Прокинься Алі, прокинься

Ти не витримав семи ножових поранень...

Розбуди мій Алі

Розбуди мій Алі

Дощ моросить, усередині якийсь дивний смуток усміхається

Мені здається, він каже мені: «Давай, синку, маєш слово своїм близьким».

Але ніби прийшла весна і я готовий літати.

Мене ніби море несе, а я від задоволення лежу на спині

як бавовна

Як міхур, який надуває дитина

Як брунька, що росте на гілці, що подарувала свій паросток своєму сонцю

Ніби все так важко, на душі легше

Так, іде дощ, але це не так, щоб він не торкався мого обличчя

Чому я не відчуваю запаху ґрунту?

Я думаю, вони зламали мені ніс, можливо, вітер не може проникнути

Але це має боліти, це не боляче.

так, у мене кров на руці, я бачу кров

То чому я щасливий, чому мені не боляче?

Я бачу, як дме ліс, але я не відчуваю вітру

Минулого разу мене били, тепер я високо літаю, як птах

Чому?

Мої руки на землі, мої ноги на землі

я мертвий?

я мертвий?

я мертвий?

Прокинься Алі, прокинься

Ти не витримав семи ножових поранень...

Прокинься Алі, прокинься

Ти не витримав семи ножових поранень...

Розбуди мій Алі

Розбуди мій Алі

Якщо я запитаю тебе, що ти зробив зі мною?

Чому почорніла пружина, заплямована кров?

Рішення прийнято, порізана душа

Дієта, оплачена життям, продана сьогодні ввечері

Я боюся, але незнищенна стіна

Так, ідеї летять, крамар знову краде

Згасає життя, непогрішна година

Сьогодні ввечері, поки серце зупиняється, воно кричить "мистецтво"

Воно кричить кохання!

Воно кричить кохання!

Воно кричить кохання!

Крикніть за справедливість!

Крикніть за справедливість!

Крикніть за справедливість!

Крикніть за справедливість!

я мертвий?

Прокинься Алі, прокинься

Ти не витримав семи ножових поранень...

Прокинься Алі, прокинься

Ти не витримав семи ножових поранень...

Розбуди мій Алі

Розбуди мій Алі