Ey İstanbul - Ozbi

‏‏‏‏‏‏‏‏İstanbul temiz

Nemli sokak kaldırımlarının arasına sıkışmış papatyalarla taç yapan çocuklar

kadar

Ölümsüz aşkı bulan ve sonra Azrail ile tanışan saf bir aşık kadar

İstanbul kirli

Cehaletin enselediği suçluların güçsüz olduklarını kabullenip boyun eğdikleri

kader kadar

Bütün duyguların sanallaşıp, gerçekleri sokaklarında sakladıkları için İstanbul

mutsuz

Yaradan’ın yanıldığı kadar

Vicdan ve hürriyet

Neden geldiğini bilmediğin bir terminalde külleriyle oynadığın bir kül tablası

Bir yolculukta, ne ayı ne de yıldızları göremeyen bir insanın suratını asması

Vicdan ve hürriyet

Bir askerin kaşarlı bayat ekmeğini tutan palaskası

Yoldaşız diyenlerin dipçiği ile yırtılan karın kası

Tecavüzün simit susamlarından şaire glen ilhamı, yerle yksan eden kahredici

travması

O yüzden İstanbul, devr-i şahanesin

Şaheserin, özgürlüğün toprak altında beklemesi

Bu yüzden İstanbul, ehl-i vecizesin

Şaheserin, yazarın acıyla elinin titremesi

Ey gidi İstanbul

Olan biteni küçümsersin

Lakin büyüklüğün bir celladın marifet namesi

Bir zamanlar seni küçümseyenin küçüklüğüne üzülürdün

Ne vakit oldun böyle kibrin adresi

İstanbul!

Merhametin yok, yok!

Binlerce yıl küs kalmış hayallerin var

Ey İstanbul!

Cesaretin yok, yok, yok!

Gerçeği saklayan korkuların var

Unutulan sokaklar kayıp kahramanların martavalları ile süslenir

İsimsiz düşlerin pusu kurduğu yalan diyarıdır bu şehir

Kimsesiz bırakır lakin yine de gönül heveslenir

İnsanın kanıyla, gururuyla beslenir

Umutların rüzgarındadır tebessümün hikayesi

İlk önce kirlenmektir surattaki ifadesi

«Sadece en güçlü olmaya çalış» der kaderin iradesi

Kalırsan kaidesiz, bağlanır basiretin

Bir gökdelende görürsün parayla gelen asaleti

Bir banknot parçası tüm duygularına hükmederken anca sarhoş olup diklenirsin

O da olur rezaletin

Bir hayal kur, işte o an içindesindir esaretin

Gerçekle arandaki duvarı yıkmak ister dertlerin

Yıkabilir misin, bilemem lakin

Eyvallah!

Ben gidiyorum, bu şehre hoş geldin…

İstanbul!

Merhametin yok, yok!

Binlerce yıl küs kalmış hayallerin var

Ey İstanbul!

Cesaretin yok, yok, yok!

Gerçeği saklayan korkuların var

İçinde kuralların

İçinde yasakların

İçinde umutlara kibirlenen bir ruhun var

Стамбул чистий

Діти, увінчані ромашками, засунуті між вологих вуличних тротуарів

багато

Так само, як чистий коханець, який знаходить безсмертне кохання, а потім зустрічає Азраеля.

Стамбул брудний

Охоплені невіглаством, злочинці визнають своє безсилля і підкоряються.

як доля

Стамбул, тому що всі ваші емоції стали віртуальними і приховують правду на його вулицях.

нещасний

поки Творець не зробив помилку

Совість і свобода

Попільничка, з якою ти грав у терміналі, до якої не знаєш, чому прийшов

Думка людини, яка в подорожі не бачить ні місяця, ні зірок

Совість і свобода

Солдатська каска тримає черствий хліб із чеддером

М'яз живота розривається попками тих, хто каже, що ми товариші

Натхнення ріпаку від бубликів кунжуту до поета, нищівне

травма

Тому Стамбул, ти чудовий

Шедевр, свобода чекає під землею

Тому Стамбул, ви люди

Шедевр, тремтіння авторської руки від болю

Ой, іди в Стамбул

Ви недооцінюєте те, що відбувається

Але ваша велич — це ім'я винахідливості ката

Колись тобі було шкода маленького, який тебе зневажав

Коли ви стали адресою такої зарозумілості?

Стамбул!

Не пощади, ні!

У вас є мрії, які були ображені тисячі років

Гей, Стамбул!

У вас немає сміливості, ні, ні!

У вас є страхи, які приховують правду

Забуті вулиці прикрашають рейв загиблих героїв

Це місто – країна брехні, де ховаються безіменні мрії

Залишає без когось, але все одно серце захоплено

Він живиться людською кров’ю і гордістю

Історія твоєї посмішки на вітрі надій

Вираз обличчя — спочатку забруднитися

«Тільки постарайся бути найсильнішим», — говорить воля долі

Якщо ти залишишся без п'єдесталу, твоя розсудливість буде прив'язана

У хмарочосі ви бачите знатність, яка приходить з грошима.

Напиваєшся і встаєш лише тоді, коли шматок купюри домінує над усіма твоїми почуттями.

Це буде твоя ганьба

Сниться, в цей момент ти в полоні

Ваші біди хочуть зламати стіну між вами та правдою

Ви можете його помити, я не знаю, але

Спасибі!

Я йду, ласкаво просимо в це місто...

Стамбул!

Не пощади, ні!

У вас є мрії, які були ображені тисячі років

Гей, Стамбул!

У вас немає сміливості, ні, ні!

У вас є страхи, які приховують правду

у ваших правилах

У ваших заборонах

У вас є душа, яка пишається надією