Hayat - Ozbi

‏‏‏‏‏‏‏‏Hayat beni bıraktı, ben yürüdüm

Yol giderim, yokuş görünür

Yine kendimi zorladım, ruhumu harladım

Korkmam ki, ruh mu ölü?

Hadi vur dibine, hadi çal yenile

Gel, girelim yalanın inine

Haksızlık onun düşer cebine

Görmezden gelenin vay haline

Güneşle gelen yağmuru bekle

Hüzünlerini sil at gitsin, huzur yeşermekte

Ruh ermekte, bedenlemekte

Aklımız seçimlerimize her gün mretmekte

Avuntular gönlümün içind canlanır

Yaşlandığımı bilsem de, kaybetmem heyecanları

Zaten ömür de bir gün uğurlanır

Temennim onurlarıyla tanımak insanları

Hayat, içinden geleni söyle bana

Çünkü benim içimden gelir, hükmederim satırlara

Aklımı cezbedip doğru yolu göster ki

Kendimi anlatırken yanılmay;m insanlara

Üstünlük tasla, ama gerçeği pasla

Sen yeter ki iste, yerinde sayma

Yalanca hastalanıp benimle kalsa

Mumuna üflerim, etrafımı sarsa

Hayat içinden geleni söyle bana

Hayat kanımdan içeni övme bana

Yine sev dedi, sevmedim, hayat

Yenilen dedi, duymadım, evet

En dibe inip boşluğa daldım

Ama çıkıyorum bak kalmadım orda

Yine gül dedi gülmedim, hayat

Hadi koş dedi koşmadım, hayat

İstediğini söyle, daha kendime varamadım

Olduğum yere çöktüm

Körkütük sarhoş oldum

Düştüm yere lakin, yol tutup hep dik durdum

Ama bana dünden bahsetme

Ruhumu öteye, beriye hapsetme

Geçmişin gölgesini resmedip açtığım beyaz sayfaları kirletme

Bırak tepsiyi kalsın yerinde

Onlar beni büyüttü, izleri ta derinde

Yenilgilerimi harmanlarım bugünle

İnandığımı söylerim, istersen dinle

Hayat nerde cevap anahtarın?

Aradığımı bulucam, bağlansa da yollarım

Sıvadım kolları, tutmasa da ayaklarım

Onurlu kalmak için her gün hakka adımı sayıklarım

Evet yalnızlığa varan kayıktayım

Derin bi ıssızlık var, herhalde kayıptayım

Kollarım yoruldu, rüzgar beni unuttu

Bir kadın aşkını efkarımın hapsine katıptayım

Ey hayat, nasıl bir denizdeyim?

Kızıla boyanmış gene ufkun çizgisi

Kürekleri hırpalayan ellerimin izindeyim

Umutsuzluğa çeker aşkın kör ezgisi

Beni ağlarken görme artık

Çünkü hatıralarımı bi' gölde bıraktım

Evet sevdim, hem de harbiden lakin

Koskocaman deniz çekildi, geldi kuraklık

Kendi alevimde kül oldum

Yenilendiğimi hissediyorum, çünkü gün doğdu

Yeşerdi toprak, evet güneş doğdu

Çizgiler belirdi, acıya alıştım

Hayat içinden geleni söyle bana

Hayat kanımdan içeni övme bana

Yine sev dedi sevmedim, hayat

Yenilen dedi, duymadım, evet

En dibe inip boşluğa daldım

Ama çıkıyorum bak kalmadım orda

Yine gül dedi, gülmedim, hayat

Hadi koş dedi, koşmadım, hayat

İstediğini söyle, daha kendime varamadım

Olduğum yere çöktüm

Körkütük sarhoş oldum

Düştüm yere lakin yol tutup hep dik durdum

Життя покинуло мене, я пішов

Йду дорогою, з'являється схил

Знову змусив, зігрів душу

Не боюся, чи душа мертва?

Давай, торкайся дна, давай, грай і оновлюй

Ходімо, зайдемо в лігво брехні

Несправедливість лягає йому в кишеню

Горе тому, хто ігнорує

Чекайте дощу, який прийде разом із сонцем

Зітри свій смуток, мир розквітає

Душа тане, втілюється

Наш розум щодня диктує нам вибір

У моєму серці оживають втіхи

Хоча я знаю, що старію, я не втрачаю хвилювання

Насправді один день у житті прощається

Я сподіваюся знати людей з їхньою гідністю

Життя, скажи мені, що у тебе на думці

Оскільки це походить від мене, я керую лініями

Спокуси мій розум і вкажи мені правильний шлях

Я не помиляюся, коли розповідаю людям про себе.

Прикидайся, але передавай правду

Скільки хочеш, не рахуй

Якщо він просто захворів і залишиться зі мною

Я задую в твою свічку, якщо вона оточує мене

Розкажи мені, що у твоєму житті

Не хвали мене, що п'є мою кров

Він знову сказав кохання, я не любив, життя

Він сказав, що переможений, я не чув, так

Я спустився на дно і поринув у порожнечу

Але я йду, бач, я там не залишився

Він сказав сміятися знову, я не сміявся, життя

Він сказав біжи, я не тікав, життя

Кажи, що хочеш, я сам цього не маю

Я розбився там, де був

Я наосліп напився

Я впав на землю, але пішов на дорогу і завжди стояв прямо

Але не кажи мені про вчорашній день

Не ув'язнюй моєї душі поза межами

Не забруднюйте білі сторінки, які я відкрив, малюючи тінь минулого

Нехай лоток залишається на місці

Вони мене виростили, їхні сліди глибокі

Я поєдную свої поразки з сьогоднішнім днем

Я кажу, що вірю, слухай, якщо хочеш

Де ваш ключ до відповіді в житті?

Я знайду те, що шукаю, хоч з’єднає, мої дороги

Я загорнув руки, хоч ноги не тримали

Я називаю своє ім’я правильно щодня, щоб залишатися поважним

Так, я в човні до самотності

Там глибоке спустошення, здається, я заблукав

Мої руки втомилися, вітер мене забув

Жіночу любов я кидаю у в'язницю свого гніву

О життя, в якому я морі?

Лінія горизонту знову пофарбована в червоний колір

Я по сліду своїх рук, що били лопати

Сліпа мелодія кохання, що веде до відчаю

Не бач, як я більше плачу

Тому що я залишив свої спогади в озері

Так, мені це дуже сподобалося, але

Велике море відступило, настала посуха

Я попіл у власному вогні

Я відчуваю себе оновленим, бо день настав

Земля зазеленіла, та сонце зійшло

З'явилися зморшки, я звикла до болю

Розкажи мені, що у твоєму житті

Не хвали мене, що п'є мою кров

Він знову сказав кохання, я не любив, життя

Він сказав, що переможений, я не чув, так

Я спустився на дно і поринув у порожнечу

Але я йду, бач, я там не залишився

Він сказав сміятися знову, я не сміявся, життя

Він сказав давай біжи, я не тікала, життя

Кажи, що хочеш, я сам цього не маю

Я розбився там, де був

Я наосліп напився

Я впав на землю, але пішов на дорогу і завжди стояв прямо.