Pam-Pa-Nam - Oxmo Puccino

J’ai grandi sur une île sans mer, aux vagues sèches et grises

Sur les hauteurs, je flottais en visant les autres rives

Des globules métissés circulent dans les artères bouchées

Du cannibale, aux mille pattes métallique roulant dans ses bouches

Qui à l’aube crachent des gens qui baillent, et les mangent aux heures de pointe

Les titis n’ont pas le temps de leur ville, les passants viennent de loin

Nous, dès qu’on veut profiter d’elle un peu la vie se complique

Courir sans la forme olympique, vous trace le regard oblique

À force de pression constante, la tension va s’estomper

Par imprudence des gens qui s’aiment, sans gare, se laissent tomber

Je démontre un escargot à la coquille dure à pénétrer

Mais le monstre est beau, à chaque retour, vous reconnaîtrez

Pam Pam Pa Nam

Pam Pam Nam

Pam Pa Nam

Une créature de bitume, sa voix ferrée te crie dessus

Chuchote au marteau piqueur, les petits coeurs sont des fissures

Le temps se divise par quatre dans son oesophage

C’est lui la bête mais c’est nous qui sommes en cage

Sans changer de taille il grossit au risque

De serrer sa ceinture jusqu'à déchirer le périphérique

À part sur l’avenue tu feras pas dix mètres sans toucher le mur

Ou, sans qu’on te bouscule face aux fourmis, tu te sens ridicule

Après tout, que serait Batman sans Gotham?

Quand le monstre s’assombrit, que les sourires diminuent

C’est à cause des gratte-ciels que les nuages éternuent

Alors l’orage gronde et la foudre précède un…

Pam Pam Pa Nam

Pam Pam Nam

Pam Pa Nam

Même dans ses rares passages, le soleil sait se faire beau

La chaleur accueillie, telle un joli fardeau

Magistrale au mois de mai, la joie devient capitale

À demi nues sur les terrasses, les fraîcheurs sont admirables

Les quais sont florissants, inondés de coulées vertes

Chaque rencontre se change en amicale découverte

Agrippés aux ailes des bateaux mouches

Dans les parcs on pique-nique en chantant…

Pam Pam Pa Nam

Pam Pam Nam

Pam Pa Nam

Я виріс на безморському острові з сухими сірими хвилями

На висоті я плив, цілячись на інші береги

Змішані клітини крові циркулюють у закупорених артеріях

Від канібала, з металевою багатоніжкою, що котиться в пащі

Хто на світанку плює позіхаючими людьми, а їсть їх у годину пік

Тити не встигають до свого міста, перехожі приїжджають здалеку

Нам, як тільки ми хочемо скористатися нею, життя ускладнюється

Бігаючи без олімпійської форми, ви простежуєте косим поглядом

При постійному тиску напруга згасне

З легковажності люди, які люблять один одного, без місця, дають собі впасти

Я демонструю равлика з твердим панциром для проникнення

Але чудовисько прекрасне, кожне повернення ви впізнаєте

Пам Пам Па Нам

Пам Пам Нам

Пам Па Нам

Бітумна істота, її сталевий голос кричить на вас

Шепотіть відбійному молотку, сердечка тріщини

У його стравоході час ділиться на чотири

Він звір, але ми в клітці

Без зміни розміру він росте під загрозою

Від затягування пояса до розриву пристрою

Хіба що на проспекті не пройдеш і десяти метрів, не торкнувшись стіни

Або, якщо вас не штовхають мурахи, ви відчуваєте себе смішним

Зрештою, яким був би Бетмен без Готема?

Коли чудовисько темніє, усмішки зникають

Саме через хмарочоси чхають хмари

Тоді грюкає буря і блискавка передує...

Пам Пам Па Нам

Пам Пам Нам

Пам Па Нам

Навіть у своїх рідкісних переходах сонце вміє зробити себе красивим

Тепло віталося, як гарненька ноша

Майстерно в травні, радість стає столицею

Напівголі на терасах, свіжість викликає захоплення

Доки розквітають, залиті зеленою лавою

Кожна зустріч перетворюється на дружнє відкриття

Чіпляючись за крила літальних човнів

У парках ми влаштовуємо пікніки під спів...

Пам Пам Па Нам

Пам Пам Нам

Пам Па Нам