Убить свою мать - Оргия праведников

Я сомневался, признаю, что это сбудется с ним,

Что он прорвется сквозь колодец и выйдет живым,

Но оказалось, что он тверже в поступках, чем иные в словах.

Короче, утро было ясным, не хотелось вставать,

Но эта сволочь подняла меня в шесть тридцать пять,

И я спросонья понял только одно - меня не мучает страх.

Когда я выскочил из ванной с полотенцем в руках,

Он ставил чайник, мыл посуду, грохоча второпях,

И что-то брезжило, крутилось, нарастало, начинало сиять.

Я вдруг поймал его глаза - в них искры бились ключом,

И я стал больше, чем я был и чем я буду еще,

Я успокоился и сел,мне стало ясно - он убил свою мать!..

И я смотрел ему в глаза - в них искры бились ключом,

И я был больше, чем я был и чем я буду еще,

И я сказал себе опять: "Невероятно! Он убил свою мать!.."

И время встало навсегда, поскольку время стоит,

А он сказал, что в понедельник шеф собрался на Крит,

Короче, надо до отъезда заскочить к нему, работу забрать.

И он заваривал чай, он резал плавленый сыр,

А я уже почти что вспомнил, кто творил этот мир,

Я рассмеялся и сказал: "Ну как ты мог, она ведь все-таки мать!"

И он терзал на подоконнике, плавленый сыр,

А я уже почти припомнил, кто творил этот мир,

И я сказал ему: "Убивец, как ты мог? Она же все-таки мать!"

И он сидел и улыбался, и я был вместе с ним,

И он сказал: "Но ты ведь тоже стал собою самим!"

А я сказал: "Найти нетрудно, но в десятки раз сложней не терять.

И будь любезен, прекрати свой жизнерадостный бред!

Ты видишь свет во мне, но это есть твой собственный свет.

Твоя ответственность отныне безмерна - ты убил свою мать!

Изволь немедля прекратить свой жизнерадостный бред!

Ты видишь свет во мне, но это есть твой собственный свет.

Твоя ответственность безмерна - ты свободен,

Ты убил свою мать!"

На дальней стройке заворочался проснувшийся кран.

Стакан в руке моей являл собою только стакан,

И в первый раз за восемь лет я отдыхал, во мне цвела Благодать.

И мы обнялись и пошли бродить под небом седым,

И это Небо было нами, и мы были одним.

Всегда приятно быть подольше рядом с тем, кто убил свою мать.

Я сумнівався, визнаю, що це справдиться з ним,

Що він прорветься крізь колодязь і вийде живим,

Але виявилося, що він твердіший у вчинках, ніж інші в словах.

Коротше, ранок був ясним, не хотілося вставати,

Але ця наволоч підняла мене в шість тридцять п'ять,

І я спросоння зрозумів тільки одне – мене не мучить страх.

Коли я вискочив із ванної з рушником у руках,

Він ставив чайник, мив посуд, гуркотячи поспіхом,

І щось бриніло, крутилося, наростало, починало сяяти.

Я раптом упіймав його очі - в них іскри билися ключем,

І я став більшим, ніж я був і чим я буду ще,

Я заспокоївся і сів, мені стало ясно - він убив свою матір!

І я дивився йому в очі - в них іскри бились ключем,

І я був більшим, ніж я був і чим я буду ще,

І я сказав собі знову: "Неймовірно! Він убив свою матір!.."

І час став назавжди, оскільки час стоїть,

А він сказав, що у понеділок шеф зібрався на Кріт,

Коротше треба до від'їзду заскочити до нього, роботу забрати.

І він заварював чай, він різав плавлений сир,

А я вже майже згадав, хто творив цей світ,

Я розсміявся і сказав: "Ну як ти міг, адже вона все-таки мати!"

І він мучив на підвіконні, плавлений сир,

А я вже майже пригадав, хто творив цей світ,

І я сказав йому: "Убивцю, як ти міг? Вона ж таки мати!"

І він сидів і посміхався, і я був разом з ним,

І він сказав: "Але ж ти теж став собою самим!"

А я сказав: "Знайти неважко, але в десятки разів складніше не втрачати.

І будь ласкавий, припини своє життєрадісне марення!

Ти бачиш світло в мені, але це твоє власне світло.

Твоя відповідальність відтепер безмірна – ти вбив свою матір!

Дозволь негайно припинити своє життєрадісне марення!

Ти бачиш світло в мені, але це твоє власне світло.

Твоя відповідальність безмірна - ти вільний,

Ти вбив свою матір!

На дальньому будівництві закрутився кран, що прокинувся.

Склянка в моїй руці являла собою тільки склянку,

І вперше за вісім років я відпочивав, у мені цвіла Благодать.

І ми обнялися і пішли бродити під сивим небом,

І це небо було нами, і ми були одним.

Завжди приємно бути довше поруч із тим, хто вбив свою матір.