Сицилийский виноград - Оргия праведников

Напоенный светом Солнца,

Я дремал под сенью лоз,

Только руки цвета бронзы,

Отвлекли меня от грез.

Бормотал напев старинный

Налетевший с моря бриз,

Мной наполнили корзины

И влекли по склону вниз.

Еле виден из-под клади,

Топал ослик — цок да цок.

Так я въехал на осляти

В ликовавший городок.

На руках меня с мольбою

Нес священник к алтарю

И кропил Святой Водою

Плоть янтарную мою.

Olela, чудо, Дева Мария!

Olela, чудо, Святой Себастьян!

А потом меня свалили

В чан, подобный кораблю,

И плясали, и давили

Плоть янтарную мою,

Растерзали, умертвили

Плоть прекрасную мою!

Под давильщика стопою

Сокрушалась жизнь моя,

И бурлила кровь рекою,

И текла через края.

О, что за мука, Дева Мария!

Что за страданье, Святой Себастьян!

Но пред миром пораженным

Я сбежал ручьем с вершин

И предстал преображенным,

Запечатанным в кувшин.

Годы в каменном подвале

Под стеной монастыря

Превращалась в лед и пламень

Кровь янтарная моя.

Годы без света, Дева Мария!

Годы во мраке, Святой Себастьян!

Отворив Врата Заката

В подземелие вошли

Два Сияющих прелата

И склонились до земли.

Гром ударил с колоколен.

В Чашу Света пролита,

Воспаряет над престолом

Кровь пречистая Христа.

Истинно чудо, Дева Мария!

Истинно чудо, Святой Себастьян!

И скорбящих, и заблудших

Приглашаю я на пир.

Я вовек единосущен

Тем, Кто создал этот мир.

Переполнена любовью,

Всем сияет с алтаря

Чаша с Истинною Кровью-

Кровью цвета янтаря.

О, что за радость, Дева Мария!

Что за блаженство, Святой Себастьян!

Напоєний світлом Сонця,

Я дрімав під покровом лоз,

Тільки руки кольору бронзи,

Відвернули мене від мрій.

Бормотів наспів старовинний

Бриз, що налетів з моря,

Мною наповнили кошики

І тягли по схилу вниз.

Ледве видно з-під поклажі,

Топав ослик - цок та цок.

Так я в'їхав на осляті

Вліковане містечко.

На руках мене з молитвою

Нес священик до вівтаря

І кропив Святою Водою

Плоть янтарну мою.

Olela, диво, Діво Маріє!

Olela, диво, Святий Себастьян!

А потім мене звалили

Вчан, подібний до корабля,

І танцювали, і давили

Плоть янтарну мою,

Розшматували, умертвили

Плоть мою прекрасну!

Під тиском стопою

Засмучувалося життя моє,

І вирувала кров річкою,

І|текла через краї.

О, що за мука, Діво Маріє!

Що за страждання, Святий Себастьяне!

Але перед світом ураженим

Я втік струмком з вершин

І постався преображеним,

Запечатаним у глечик.

Роки в кам'яному підвалі

Під стіною монастиря

Перетворювалася на лід і полум'я

Кров бурштинова моя.

Роки без світла, Діво Маріє!

Роки у темряві, Святий Себастьяне!

Відчинивши Брама Захід сонця

До підземелля увійшли

Два Сяючі прелати

І схилилися до землі.

Грім ударив із дзвін.

У Чашу Світлана пролита,

Здіймається над престолом

Кров пречиста Христа.

Істинно диво, Діво Маріє!

Істинно чудо, Святий Себастьяне!

І скорботних, і заблуканих

Запрошую я на бенкет.

Я завжди односущений

Тим, хто створив цей світ.

Переповнена любов'ю,

Усім сяє з вівтаря

Чаша з Істинною Кров'ю-

Кров'ю кольору бурштину.

О, що за радість, Діво Маріє!

Що за блаженство, Святий Себастьяне!