Млечный путь - Оргия праведников

Переплетеньем сумрачных пророчеств

Пришло мерцанье голубиных крыл.

Печальный свет пустынных одиночеств

Росой молитвы землю окропил.

Ушедший день пересеченным ликом

Приветил благо белого огня.

И малое замкнулось на великом,

И Млечный Путь раскрылся для меня!

Вот так и Ты.

Вот так и Ты, мой Бог,

В самом Себе беседуешь с Собою.

Нет никого, кто не был бы Тобою,

И Ты один.

О, как Ты одинок!

И мы одни.

И нету никого,

Кто звал бы нас: "Адам! Куда ты скрылся?"

Мы тот, кто от себя в себе укрылся,

И сам себя изгнал от Самого.

Куда идти?

К Кому теперь бежать?

Какая, Господи, ответственность на каждом!

Какая тяжесть, Господи, как страшно,

И некому об этом рассказать.

Ни для кого - для нас и для Тебя -

Весь этот дар, которому, который…

Нет равных, Господи!

И Свет от каждой споры,

И каждый свят, и святость у Тебя!

И Ты во мне, и я вот так, мой Бог,

В самом себе беседую с Тобою.

Нет никого, кто здесь бы не был мною.

Вот так один я.

Так я одинок.

Переплетенням похмурих пророцтв

Прийшло мерехтіння голубиних крил.

Сумне світло безлюдних самотностей

Росою молитви землю окропив.

День, що минув, пересіченим ликом

Привітав благо білого вогню.

І мале замкнулося на великому,

І Чумацький Шлях відкрився для мене!

Отак і Ти.

Отак і Ти, мій Бог,

У самому Собі розмовляєш із Собою.

Немає нікого, хто не був би Тобою,

І ти один.

О, як Ти самотній!

І ми самі.

І немає нікого,

Хто кликав би нас: "Адам! Куди ти втік?"

Ми той, хто від себе в собі сховався,

І сам себе вигнав від Самого.

Куди йти?

Кому тепер бігти?

Яка, Господи, відповідальність на кожному!

Який тягар, Господи, як страшно,

І нема кому про це розповісти.

Ні для кого - для нас і для Тебе -

Весь цей дар, якому…

Немає рівних, Господи!

І Світло від кожної суперечки,

І кожен святий, і святість у Тебе!

І Ти в мені, і я ось так, мій Бог,

У собі розмовляю з Тобою.

Немає нікого, хто б тут не був мною.

Отак один я.

Так я самотній.