Белое на белом - Оргия праведников

…Не видя солнца и планет,

Не зная, что творится в мире

Один, как перст, в пустой квартире

Художник Массов пишет Свет…

Художник — дядька, как и все,

Но искушён в Незримой Битве

В нём самодвижная молитва

Снуёт, как белка в колесе.

Он пишет ночью, пишет днём

Он пишет темперой и мелом

Он пишет Белое на Белом —

И Божий свет струится в нём!

Заря окутывает дом

Своей багряною порфирой

Художник Массов за кефиром

Грядёт в соседний «Гастроном».

И вновь спешит вернуться в клеть,

Что шире неба и вселенной,

Чтоб Свет Предмирный, Свет Нетленный

О холст презренный опереть!

…Тому назад пятнадцать лет

Я плакал предрассветной ранью

И всё твердил, как оправданье:

«Художник Массов — пишет Свет».

…Не бачачи сонця і планет,

Не знаючи, що діється в світі

Один, як перст, у порожній квартирі

Художник Массов пише Світло…

Художник — дядько, як і все,

Але спокусений у Незримій Битві

У ньому саморухлива молитва

Снуе, як білка в колі.

Він пише вночі, пише вдень

Він пише темперою та крейдою

Він пише Біле на Білому —

І Боже світло струмує в ньому!

Зоря огортає будинок

Своєю багряною порфірою

Художник Масів за кефіром

Прийде в сусідній «Гастроном».

І знову поспішає повернутися в кліть,

Що ширше за небо і Всесвіт,

Щоб Світло Передмірне, Світло Нетлінне

О полотно огидний оперти!

…Тому тому п'ятнадцять років

Я плакав передсвітанковою ранню

І все твердив, як виправдання:

«Художник Масов — пише Світло».