Это не жизнь! - Оргия праведников

Моя любовь сидит на кухне в фиолетовых клубах.

Я раздолбал её надежды молодые в пух и прах.

Она хотела к Авалону с белым лебедем лететь,

а ей приходится над грязной сковородкою корпеть.

Моя любовь сидит на кухне в фиолетовых клубах,

а я разлегся на диване и чешу себе пах.

Она мечтала о слиянии энергий инь и янь,

а вместо янь в соседней комнате валяется пьянь.

«Это не жизнь, — она думает, — это не жизнь!»

Нет, моя милая, именно вот это — жизнь!

Я еле-еле поднимаюсь, в темноте ищу штаны.

Обрушив кресло понимаю, что штаны не так важны.

Я открываю дверь на кухню, говорю: «Да ладно, брось!»

При этом локтем рефлекторно прикрываю себе нос.

«Это не жизнь!

— она кричит мне.

— Это не жизнь!»

Ох, моя милая, боюсь, что это жизнь!

Потом мы курим с ней на пару до шести часов утра —

Мы так курили год назад и мы курили так вчера, —

и до утра мы ищем корень наших горестей и бед,

и разумеется находим его именно во мне.

Но это жизнь, что поделаешь — жизнь!

Я не протестую, я знаю — жизнь.

Моє кохання сидить на кухні у фіолетових клубах.

Я роздолбав її надії молоді в пух і прах.

Вона хотіла до Авалону з білим лебедем летіти,

а їй доводиться над брудною сковорідкою корпіти.

Моє кохання сидить на кухні у фіолетових клубах,

а я розлягся на дивані і сверблю собі пах.

Вона мріяла про злиття енергій інь і янь,

а замість янь у сусідній кімнаті валяється п'янь.

«Це не життя, — вона думає, — це не життя!»

Ні, моя люба, саме ось це життя!

Я ледве підводжуся, в темряві шукаю штани.

Обрушивши крісло розумію, що штани не такі важливі.

Я відчиняю двері на кухню, кажу: «Так, добре, кинь!»

При цьому ліктем рефлекторно прикриваю собі носа.

«Це не життя!

— Вона кричить мені.

— Це не життя!»

Ох, моя люба, боюся, що це життя!

Потім ми палимо з ній на пару до шості години ранку —

Ми так курили рік тому і ми палили так учора, —

і до ранку ми шукаємо корінь наших гір і бід,

і зрозуміло знаходимо його саме в мені.

Але це життя, що поробиш життя!

Я не протестую, я знаю — життя.