Stih na asfaltu - Đorđe Balašević

Da mi je još jedared proći Ilicom

Pa da bećarac našvrljam ćirilicom

Teško da bi drugi mogli rešiti taj hijeroglif

Al' bi neko znao da sam tu

Cipelice jedne bele, zastale bi i prevele

Stih, na asfaltu

Jednom ću u baladu da se prerušim

U refren što se tamo još zapevuši

Pa da minem Starom Vlaškom

Da joj kosu sklonim daškom

I za uglom hitro zamaknem

Da pred nosom strašnog Bana

Kao senka Petra Pana

Kapu namaknem

Preko krova i mansarde

Ošamućen daljinama

Da ostavim struk lavande

Među njenim haljinama

Lagano se, bore nanose

Malo šta je još po starom

Al' okice, moje šokice

Mađijaju istim žarom

Ladica đinđuva po nebu prosuta

U jesen vetar primi miris Bosuta

Isprva mi nije ništa, al' već posle par gemišta

Dopre izdaleka lagan prim

Praćen tercom suvog lišća

S' jednog hrasta kraj Belišća

Stidljivo, sasvim

Što sam joj kog vraga

Dao belu ružu samoniklu

Što li sam je povezao

Onaj krug na mom biciklu

Що мені ще треба пройти через Ілицю

Щоб я міг писати кирилицю кирилицею

Навряд чи хтось інший міг би розгадати цей ієрогліф

Але хтось знав би, що я тут

Білі туфлі, зупинилися б і перевели

Стих, на асфальті

Одного дня я буду одягатися в баладу

У приспіві, який там досі співають

Тож поїдемо Старою Волощиною

Щоб розвіяти їй волосся

А за рогом я швидко рухаюся

Так, перед носом страшного Бана

Як тінь Пітера Пена

Я надів капелюх

Над дахом і горищем

Приголомшений відстанями

Залишити талію лавандового кольору

Серед її суконь

Злегка з’являються зморшки

Мало що залишається тим самим

Але добре, мої потрясіння

Вони чарівники з таким же завзяттям

По небу розлилася шухляда з імбиром

Восени вітер отримав запах Босута

Спочатку для мене це нічого, але тільки через пару ігор

Долітає здалеку світлий прим

Далі йде третина сухого листя

З дуба біля Белішча

Сором'язливий, досить

Якого біса я з нею роблю

Подарував дикій білу троянду

До чого я її підключив

Це коло на моєму велосипеді