Ringišpil - Đorđe Balašević

Curi od jutros od četiri-pet,

Rešilo nebo da potopi svet.

Nad gradom danima vise iste kulise.

Poliva kiša al' to joj je zanat,

Ma sve mi je ravno k’o severni Banat,

Manje više, i sa kišom i bez kiše.

Vreme se vuče k’o teretni voz,

Gde li večeras da pomolim nos?

Klasika: «Konobar, un cafe' macchiatto».

Pa da.

Prolazi vreme, al' to mu je manir,

I sve je to plitko k’o plekani tanjir.

Izeš sliku, nigde jedra na vidiku.

O, daj okreni taj ringišpil u mojoj glavi.

To ne zna niko, samo ti.

Bez tebe drveni konjići tužno stoje.

Dođi, iz plave boce se pojavi,

Bar jednu želju ispuni

I dodaj svetu malo boje, čudo moje.

Veče se klati k’o prezreli klip,

Teška vremena, a ja težak tip

— gravitacija začas uzima svoje.

Slab sam ja igrač za subotnje gužve,

Al' shvatam pomalo te pokretne spužve:

Neko pijan lakše život odrobija.

O, daj okreni taj ringišpil u mojoj glavi.

To ne zna niko, samo ti.

Bez tebe drveni konjići tužno stoje.

Dođi, iz plave boce se pojavi,

Bar jednu želju ispuni

I dodaj svetu malo boje, o, čudo moje.

Sustajem, odustajem, pritiska me kao pegla.

Javi se, pojavi se, dodaj svetu malo legla.

Nekad si me čudila, o, danas bi mi tako legla.

Dodaj malo ludila, dodaj svetu malo vergla.

O, daj okreni…

Sustajem, odustajem…

Taj ringišpil u mojoj glavi…

Витоки з цього ранку з четвертої до п'ятої,

Він врятував небо від затоплення світу.

Над містом цілими днями висить одні й ті самі пейзажі.

Йде дощ, але це її ремесло,

Він рівнинний, як Північний Банат,

Більш-менш і з дощем, і без дощу.

Час тягнеться, як товарний потяг,

Де я маю помолитися ніс сьогодні ввечері?

Класика: «Офіціант, кав’ярня».

Ну так.

Час минає, але така його манера,

І все це неглибоко, як ткана тарілка.

Сфотографуєш, вітрил не видно.

О, покрути цю карусель у моїй голові.

Ніхто цього не знає, тільки ти.

Без вас тужно стоять дерев’яні коні.

Прийди, з'явись із синьої пляшки,

Виконайте хоча б одне бажання

І додай у світ трохи фарб, моє диво.

Вечір гойдається, як зневажений поршень,

Важкі часи, а я важкий хлопець

- Гравітація бере своє.

Я слабкий гравець для суботніх натовпів,

Але я трохи розумію цю рухому губку:

Хтось п'яний полегшує життя.

О, покрути цю карусель у моїй голові.

Ніхто цього не знає, тільки ти.

Без вас тужно стоять дерев’яні коні.

Прийди, з'явись із синьої пляшки,

Виконайте хоча б одне бажання

І додай у світ трохи фарб, о, моє диво.

Я зупиняюся, здаюся, він мене тисне, як праску.

Зібрати, з’явитися, додати сміття у світ.

Раніше ти мене дивував, а сьогодні ти б мені так збрехав.

Додайте трохи божевілля, додайте трохи межі світу.

Ой, обернись...

Зупиняюсь, здаюся…

Та карусель в моїй голові...