Bezdan - Đorđe Balašević

Nema me više u tvojim molitvama

Više me putem ne prate

A noć mi preti, ponoć i pusta tama

Kad` me se samo dohvate

Više me ne voliš

Kad` se vraćam nisi budna

Ne goriš

Gasne naša zvezda čudna

Lažna srebrna stvar

Daleko putujem

Vetar nudi neke rime

Kupujem

Pristaju uz tvoje ime

Dva-tri stiha na dar

Ne slušam više šta šapućes dok snivaš

Plaši me koga pominješ

I sve si dalja, a sve mi bliža bivaš

Kao da opet počinje…

Ali me ne voliš

To se uvek drugom desi

Govoriš

Ali više ne znam gde si

Da li neko to zna?

Šta sam uradio?

Kakva tužna humoreska

Gradio

Ispod gradova od peska

Dubok bezdan bez dna

Я більше не в твоїх молитвах

Вони більше не ходять за мною по дорозі

І мені загрожує ніч, опівніч і безлюдна темрява

Коли ти просто тягнешся до мене

Ти мене більше не любиш

Коли я повернуся, ти не прокинешся

Ти не гориш

Згасає наша дивна зірка

Підроблена срібна річ

Я далеко подорожую

Вітер пропонує кілька віршів

я купую

Вони згодні з вашим ім’ям

Два-три куплета в подарунок

Я більше не слухаю, що ти шепочеш, поки мрієш

Мене лякає, коли ти про це згадуєш

І ти все далі й далі, і ти все ближче й ближче до мене

Це ніби почати знову…

Але ти мене не любиш

Це завжди трапляється з іншими

Ти говориш

Але я вже не знаю, де ти

Хтось це знає?

Що я зробив?

Який сумний гумор

Градіо

Під пісочними містами

Глибока прірва без дна