Miholjsko leto '95 - Đorđe Balašević

Do pola jedan je bila na času klavira

Onda korakom merila grad

I usput gledala izloge

Pardon, svoj odraz u njima

U kosi još, poput venca

Ona molska kadenca

Mala vračka

Da, upravo tad`

Iz kafe «Kibic»

Polagano nadođe on

Kao plima

Tajne su tu

Zato da ih neko nasluti

Postoji reč koja vredi

Tek kad` se oćuti

Bogu je kanuo čaj

Svud` je prsnuo sjaj

Jedan platan će ostati zlatan

Ona kroz smeh

Čvrsto svoju kajdanku stišće

Ne drhti on

To je samo to uvelo lišće

Blaženo Miholjsko leto

Jedno i sveto za njih

A on je nosio naglas

Svojih skoro 18

Sve češće mu govore «Vi»

Begeš u grudima udara

Bije u bronzane žice

U džepu sretni staklenac

K`o ono novčić i zdenac

Mala vračka da nestanu svi

A ona bane k`o lupež

I prospe mu kosu u lice

Tajne su tu

Zato da ih neko nasluti

Postoji reč koja vredi

Tek kad` se oćuti

Bogu je kanuo čaj

Svud` je prsnuo sjaj

Jedan platan će ostati zlatan

Ona kroz smeh

Čvrsto svoju kajdanku stišće

Ne drhti on

To je samo to uvelo lišće

Blaženo Miholjsko leto

Jedno i sveto za njih

Kao osrednji klošar…

Malo prosed i prostar

Na uglu sam zastao sam

Ne tako dobar oktobar

I misli sve u Ruskom štimu

A onda shvatih, na prepad

Da te volim k`o nekad

Vreme samo raspiruje plam

U meni Miholjsko leto

To prkosno Sunce pred zimu…

Ma, daj!

О пів на першу вона була в класі фортепіано

Тоді він зміряв місто кроком

І вона по дорозі розглядала вітрини

Вибачте, ваше відображення в них

У волоссі ще, як вінок

Ця незначна каденція

Маленька відьма

Так, саме тоді

Від кафе «Кібіч»

Він прийшов повільно

Як приплив

Секрети є

Щоб хтось міг їх вгадати

Є слово, яке того варте

Тільки тоді, коли відчуває

Дав Богу чай

Сяйво спалахнуло всюди

Один платан залишиться золотим

Вона сміється

Він міцно стискає наручники

Він не тремтить

Він просто представив листя

Благословенний Михайлів рік

Один і святий для них

І він носив це вголос

Його майже 18

Все частіше кажуть "ти"

Ви біжите в груди від удару

Б'ється в бронзові дроти

Щаслива скляна банка в його кишені

Як монета і колодязь

Маленька відьма, щоб усі зникли

А вона банить, як злодійка

І вона розсипала волосся йому в обличчя

Секрети є

Щоб хтось міг їх вгадати

Є слово, яке того варте

Тільки тоді, коли відчуває

Дав Богу чай

Сяйво спалахнуло всюди

Один платан залишиться золотим

Вона сміється

Він міцно стискає наручники

Він не тремтить

Він просто представив листя

Благословенний Михайлів рік

Один і святий для них

Як посередній бомж…

Трохи сіренький і просторий

Я зупинився один на розі

Не такий гарний жовтень

І все він думає по-російськи

І тоді я зрозумів, що втік

Любити тебе, як колись

Час тільки запалює полум'я

Мігольське літо в мені

Це зухвале сонце перед зимою…

Давай!