Jaroslava - Đorđe Balašević

Umesto molitve rekla si «O tom ću misliti sutra…»

Sa šminkom od gara, ko Skarlet O’Hara… Tvoj preslikan lik

I dugo plutala ko brodolomnik ka obali jutra

Nekad tišina zna prepasti džina, kad ispusti krik

Još jednu noć si izgurala sama… Čehov je zaspao blaženim snom

Ni ne zna da je igrala tama… Pod prozorom

Vetar je vežbao violončelo.

Čežnjive skale u nedogled

Zora ti brižljivo pipnula čelo… Negde u tebi je goreo led

Princezo, javi se… Još imam džep u kom se hladni prsti zgreju

Pošalji poruku… Da vidim jednom to pisamce na displeju

Sve mi nedostaje… Čuvam u damastu još kalup tvoga vrata

Princezo, dosta je… Dve i po godine smo taoci inata… šta ti je?

Plima banalnosti tvoj svet zapljuskuje k’o Atlantidu

Dok šmrka bioskop, fali ti neko da napravi geg

Da ti za rođendan ispiše sonet na komšijskom zidu

I s bandom cigana pod tvojim prozorom utaba sneg?

Na podmetaču još crtam tvoj profil

Suvišna pitanja izbegnuta fintom

Ime ti ispišem u svakoj strofi… Nevidljivom tintom

Pod mojom jelkom do proleća stoji…

Jedino dar tebi namenjen

Zauvek fosil tvog struka postoji…

Na mome dlanu okamenjen

Princezo, javi se… neke se pobede dobijaju na juriš

Ne tvrdoglavi se.

Priznajem javno da se genijalno duriš

Opasno postaje… Na durske akorde se paučina hvata

Princezo, dosta je… Dve i po godine smo taoci inata…

Princezo, dosta je…

Замість молитви ви сказали: «Я подумаю про це завтра».

З макіяжем із вокзалу, як Скарлетт О’Хара… Твоє намальоване обличчя

І довго вона пливла, як корабельна аварія, до берега ранку

Іноді тиша може налякати велетня, коли він випустив крик

Ти проштовхнув ще одну ніч... Чехов заснув блаженним сном

Він навіть не знає, що грала темрява... Під вікном

Вітер вправлявся на віолончелі.

Туга скелі нескінченно

Світанок обережно торкнувся твого чола... Десь всередині тебе горів лід

Принцесо, заходь... У мене ще є кишеня, де гріються холодні пальці

Надіслати повідомлення... Дайте мені побачити цю букву на дисплеї один раз

Я сумую за всім... Я досі тримаю зліпок твоєї шиї в булаті

Принцесо, досить… Два з половиною роки ми були заручниками злоби… що з тобою?

Приплив банальності охоплює ваш світ, як Атлантиду

Поки нюхаєш кіно, треба, щоб хтось зробив кляп

Написати сонет на стіні сусіда на день народження

А з бандою циган під твоїм вікном — сніг?

Я все ще малюю ваш профіль на планшеті

Зайвих запитань уникає фінт

Я пишу твоє ім’я в кожній строфі... Невидиме чорнило

Він стоїть під моєю ялинкою до весни…

Єдиний подарунок для вас

Завжди є скам’янілість твоєї талії…

Скам'яніла на моїй долоні

Принцесо, підійди... кілька перемог здобуто в штурмі

Не будь впертим.

Я публічно визнаю, що ви геніально дуєтеся

Стає небезпечно... Павутинка ловиться на мажорних акордах

Принцесо, досить… Два з половиною роки ми були заручниками злості…

Принцесо, досить...