Sevdalinka - Đorđe Balašević

Štagod noćas da zapevam

Vući će na sevdalinku

Usnuo sam čobanicu

Uplakanu u šljiviku

Grom udari, planu seno

Rasturi se stado njeno

Zaplete se dim na uvojku

Reče da se zove Bosna

Čudno ime za devojku?

Nekom Drina teče desno

Nekom Drina lijevo teče

Sve da teče u dubinu

Na dve pole svet da seče

Znam tajni gaz, moje lane

Most se pruži gde ja stanem

Sve da vuku me konji vrani

Nema meni jedne strane, dok si ti na drugoj strani

Osta ovaj stari kompas u grudima

A po polju nikli zabrani

Crne senke što se gnezde

U ljudima nadleću me kao gavrani

Nekada sam putovao po mjesecu

Kroz vilajet pun hajdučije

A sada me oči ljudske

Plaše više nego vučije

Stoputa su prijatelji

U molitvi pomenuti

Dal' će mi se radovati?

Ili glavu okrenuti?

Šta slagati?

Šta im kasti?

Svet ne možeš pesmom spasti

Njine brige me i noćas brinu

Dok se spremam na put kući, u tuđinu…

Svetom smo se rasipali ko đerdani

Nosili nas nebom ćilimi

Da li su to stvarno bili bolji dani

Ili smo to bolji bili mi?

Nekad smo se bratimili po pogledu

Sluteći da isto sanjamo

I Bogu je prosto bilo

Krstimo l' se ili klanjamo

Що б я не співав сьогодні ввечері

Потягне на севдалинку

Я заснув до вівчарки

Плаче в сливі

Грім вдарить, сінокос

Її зграя була розпорошена

У завитку заплутався дим

Він сказав, що його звати Боснія

Дивне ім'я для дівчинки?

Для деяких Дрина тече праворуч

Для когось Дрина тече ліворуч

Все, щоб текти в глибину

Розрізати світ на два поля

Я знаю секретний проект, мій провулок

Міст тягнеться там, де я зупиняюся

Все, щоб тягнути коні й ворони

У мене немає однієї сторони, поки ти по інший бік

Цей старий компас залишається в його грудях

І на полі виросла заборона

Вкладаються чорні тіні

В людях вони переповнюють мене, як ворони

Раніше я подорожував місяцем

Через вілаєт, повний бандитів

А тепер мої очі людські

Вони лякають більше, ніж вовки

Вони сто разів друзі

Згадується в молитві

Чи буду я щасливий?

Або повернути голову?

Про що брехати?

Які вони каста?

Світ не врятуєш піснею

Її турботи турбують мене сьогодні ввечері

Готуючись до подорожі додому, на чужину…

Нас розкидали по світу, як намиста

Вони несли нас по небі килимами

Це були дійсно кращі дні

Або ми були кращими?

Колись ми були братами за зовнішністю

Здається, нам сниться те саме

І Богу було легко

Незалежно від того, чи ми хрещені, чи поклоняємося