Plava balada - Đorđe Balašević

E, moj Plavi

Bio si malo sirov al' ipak pravi

Nikad u dilu s' bagrom, nikom u stranu, nikome dužan

Bio si, sve u svemu, dobrom čukom naoružan

Šta da pričam, ja danas ne znam nikog ko ti je sličan

Spremnog da, bez računa, tačno u podne razgrne slabe

I kao Geri Kuper sam izađe pred barabe

Da, tu i tamo setim se devojke po kojoj se znamo

Ćudljivo kišno leto, sedamdest' koja, godina raka

Kad me je školska ljubav ostavila zbog Murjaka?

Ajd, davno bilo, otad se sedam mora Dunavom slilo

Dok jedro mog kaputa burnim su morem terali vetri

Na tvoje epolete, sletele su zvezde dve-tri

I tad su došli popovi, pa topovi, pa lopovi

I čitav svet se izobličio

Ispuzali su grabljivci, pa lažljivci, snalažljivci

Al' ko je smeo da te podseća šta si

Dobro se pamti samo prvi u klasi

Ne znam, Plavi, meni se činilo da Beograd slavi

Veliki uskrs duha, svi ti grafiti, a onda Kordon

Pred onom decom ko pred tobož nekom hordom

Žnas šta sledi, ipak je Ona bila nešto što vredi

Pa kad se onog juna nismo potukli zbog njene časti

Zar ćemo sad, zbog ovih očajnika željnih vlasti?

Dogod je ovih frikova, sa punom vrećom trikova

Ništa što vredi, neće vredeti

Zar stvarno nema načina

Pred najezdom prostačina

Pa ti si školovan da hapsiš taj Talog

A ne da puštaš da ti izdaju nalog

Sorry, Plavi, pošaljem katkad srce na raport glavi

Od starog društva, ništa, neko je puko, neko je svirno

Ma.

ti si super, brate, ako stvarno spavaš mirno

Ну мій Блакитний

Ти був трохи сирий, але все ще справжній

Ніколи в угоді з 'екскаватором, нікому в стороні, ніхто не винен

Загалом ти був добре озброєний

Що я можу сказати, я сьогодні не знаю нікого, як ти

Готовий, не розраховуючи, опівдні розплутати слабких

І, як і Гері Купер, він вийшов перед варварами

Так, тут і там я згадую дівчину, яку ми знаємо

Примхливе дощове літо, сімдесят, рік раку

Коли шкільна любов покинула мене через копів?

Давай, це було давно, відтоді сім морів злилися з Дунаєм

Поки вітрило мого пальта гнало бурхливе море, подули вітри

На твої погони впали дві-три зірки

А потім прийшли попи, потім гармати, потім злодії

І весь світ спотворився

Виповзали хижаки, потім брехуни, люди винахідливі

Але хто посмів нагадати тобі, хто ти

Добре запам’ятовується лише перший у класі

Не знаю, Плаві, мені здалося, що Белград святкує

Велика Пасха Духа, усі ті графіті, а потім Кордон

Перед тими дітьми як перед акордом

Ви знаєте, що буде далі, але вона була чимось варте

Тож коли того червня ми не сварилися через її частину

Чи йдемо ми зараз, через цю відчайдушну владу?

Настала черга цих виродків, з мішком, повним хитрощів

Ніщо варте того не буде

Невже немає способу

До вторгнення простолюдинів

Що ж, ви навчені заарештовувати того Осаду

Щоб не давали вам ордер

Вибач, Блакитний, я іноді посилаю сердечко, щоб доповісти голові

Від старого товариства нічого, хтось ламаний, хтось грається

мама

ти молодець, брате, якщо справді спиш спокійно