Lađarska Serenata - Đorđe Balašević

Da od silnih briga Bog posustane

Pa me zamoli da ga odmenim

Ne bi bilo lepo da mu, dok ne ustane

Svet na bolje promenim

Ipak, kad već držim žezlo čudesno

Zavar’o bih trag gromom plamenim

A dotle bih reku skren’o malko udesno

Starim drumom kamenim

Pa da kroz moj salaš lađe prolaze

I od đerma još stanu trubiti

Da ti bar s' basamka gledam obraze

Kad ih ne smem ljubiti

Pa da me u službu sam car pri’vati

Teget mundir knap, dugmad — dukati

Da se, kad medaljon kreneš pokazivati

Nemaš čime brukati

Pa da i tvoj baba podavije rep

I da drugi list počne listati:

'Jel'te, gospon-matroz, možel' ovaj šlep

Pod vaš oraj pristati?'

Malen je sobičak srce bekrije

Jednu jedinu može primiti

Al' bez brige, sve da santa nebo prekrije

Imaš di prezimiti

Sad utuli fenjer, sakrij šibicu

Mesečev ću prah tek da istrunim

Da u mraku lovim zlatnu ribicu

Da joj želju ispunim

Дай Бог кинути від великих турбот

Тому він попросив мене скасувати це

Йому було б не добре, поки він не встане

Я змінюю світ на краще

Все-таки, коли я вже дивом тримаю скіпетр

Я б зробив слід блискавки

А доти я б повернув річку трохи вправо

Стара кам'яна дорога

Щоб через мою ферму пройшли човни

А труби все одно починають лунати

Якби я міг подивитися на твої щоки

Коли я не можу їх любити

Щоб сам імператор міг прийняти мене на службу

Тегет мундир кнап, дугмад — дукати

Так, коли ти починаєш хизуватися медальйоном

Вам нема чого ганьбити

Щоб і твоя бабуся хвіст подавила

І щоб другий аркуш почав розлистуватися:

— Так, пане матросе, ця баржа могла б.

Приземлитися під твій плуг?'

Маленька кімната - це серце бекрії

Він може отримати лише одну

Але не хвилюйтеся, нехай Санта вкриває небо

Вам є де зимувати

Тепер покладіть ліхтар, сховайте сірник

Я просто згнию місячний пил

Зловити золоту рибку в темряві

Щоб виконати її бажання