Kao talas... - Đorđe Balašević

Negde se pipnu naši mali svemiri

Kada već pomislim da spavaš

Zašumi saten… Tama se uznemiri

I kao talas naiđeš

U školjki tvoga pupka leto zimuje

Tu čuvaš mrve sunca za nas

Sa tvojim dodirom se čežnja rimuje

Dok kao talas nadireš

I ništa više nije važno

Lice sveta zlobno i lažno se raspline za čas

I niko više nije bitan

Svi su pesak prezren i sitan, pesak ispod nas

Srebra decembra kuju prsten za tvoj prst

Niz tvoje sapi zvezda pala

Zalud te privijam uz sebe, ko uz krst

Kao talas izmičeš

Ostavljaš slane kapi bistre

I jato dobrih mirisa Istre po sobi razvijaš

Ostavljaš varljiv zalog pene

U srcu ove napukle stene koju razbijaš…

Наші маленькі всесвіти десь торкнулися

Коли я думаю, що ти спиш

Сатин шелестить... Темрява засмучена

І натрапиш, як хвиля

Літо проводить зиму в раковині вашого пупка

Там ти нам тримаєш крихти сонця

Твоїм дотиком римується туга

Як піднімаєшся, як хвиля

І ніщо не має значення

Обличчя світу, зле і фальшиве, зникло в одну мить

І ніхто більше не має значення

Весь пісок зневажений і дрібний, пісок під нами

Срібний грудень кує перстень для пальця

Крізь твій подих впала зірка

Я чіпляюсь до тебе марно, як хрест

Ти втікаєш, як хвиля

Ви залишаєте солоні краплі прозорими

І ви розвиваєте в кімнаті зграю гарних запахів Істрії

Ви залишаєте оманливий запас піни

У серці цієї тріснутої скелі, яку ти розбиваєш...