Почти фантастика - ОДИН.ВОСЕМЬ

Нужно внутри самого себя разрешить быть всему, что происходит вокруг и везде.

И пускай все останется на своих местах.

Пускай все останется, так как есть,

А Освенцим?

А Освенцим пускай тоже останется на своем месте

Глядя в окно из высотного здания

Я созерцает эволюцию сознания — от атома до мироздания

Целая жизнь, как электронное послание

Хлопок одной ладони в тишине полного осознания

Ты можешь не услышать то, что хотел

MC 1 и 8 эфемернее внутренних стен

И мы сильнее, чем думаем, когда думаем не так, как все

Уныние легло пылью на взлётной полосе

Рука всегда протянута в твою сторону

Перемены неизбежны там, где все этапы пройдены

Вспомни, что всё — одно, и ты — частица каждого

В космической утробе мы встречались не однажды

От нано-роботов до солнечных печатей Майя

Непреходящее сейчас открывает все тайны

В объятиях тишины личное тает

Только смотрящий в себя что-то увидит и что-то познает

Скорость и пластика, страсти, как замены счастья

Как атомы сплетаются слова… Это почти фантастика!

Ты можешь ничего не искать,

Но прямо здесь и сейчас ответы останутся ждать

Бог из пластика!

Власти, как вечная свастика

Маски и тени вокруг тебя… Это почти фантастика!

Мы можем ничего не найти,

Но только здесь и сейчас вопросы готовы уйти

Меняя ракурсы, меняешься сам, следуя новым вехам

Всё предопределяется свыше, даже помехи

Борьба с режимом — тот же бой с тенью

Лишь побеждая себя можно опять возобновить движение

Кипение масс, неравнодушный глас

Впоследствии шумиха с освоением неслабых касс

И вспомни, чьими руками вершится этот хаос

Чем руководствуется пастырь и спорит без пауз?

Маршруты кажутся длинными, коридоры пыльным

Лица вокруг унылыми, а зло неистребимым

Тона сгущаются до самых тёмных

Когда ты молод, а дыры в душе уже безнадёжно огромны

Мир как зеркало, улыбка питает его

Сон отступает и во всех коридорах светло

Движение одно, окно в универсум открыто

Я буду ждать тебя там, среди побед и быта

Припев:

Скорость и пластика, страсти, как замены счастья

Как атомы сплетаются слова… Это почти фантастика!

Ты можешь ничего не искать,

Но прямо здесь и сейчас ответы останутся ждать

Бог из пластика!

Власти, как вечная свастика

Маски и тени вокруг тебя… Это почти фантастика!

Мы можем ничего не найти,

Но только здесь и сейчас вопросы готовы уйти

Мы несомненно испытываем искреннее желание помогать другим людям,

но мы так же не хотим быть проигравшими, верно?

Мы хотим быть лучшими, а это значит, что для кого-то мы непременно будем

плохими.

И всем уже понятно, что делая человеку добро, мы подчас освобождаем

его от очень важных испытаний, а значит лишаем возможности совершенствоваться и

с этой точки зрения, добрые и верные друзья это действительно худшие враги

И нет конца и края всем этим потрясающим парадоксам

Итак куда же деться от всего этого хаоса противоречий, раздирающих наши сердца

и головы?

И как нам понять, наконец, что всё к чему мы прикасаемся,

и то как мы общаемся с людьми и предметами, как используем их в своей жизни,

то, что мы думаем и чувствуем в связи с ними, всё это определяет,

какого качества будущее мы творим

Потрібно всередині себе дозволити бути всьому, що відбувається навколо і скрізь.

І нехай все залишиться на своїх місцях.

Нехай все залишиться, бо є,

А Освенцім?

А Освенцім нехай теж залишиться на своєму місці

Дивлячись у вікно з висотної будівлі

Я споглядає еволюцію свідомості — від атома до світу

Ціле життя, як електронне послання

Бавовна однієї долоні в тиші повного усвідомлення

Ти можеш не почути те, що хотів

MC 1 і 8 ефемерніше внутрішніх стін

І ми сильніше, ніж думаємо, коли думаємо не так, як усі

Зневіра лягла пилом на злітній смузі

Рука завжди простягнута в твій бік

Зміни неминучі там, де всі етапи пройдені

Згадай, що все — одне, і ти — частка кожного

У космічній утробі ми зустрічалися не одного разу

Від нано-роботів до сонячних печаток Майя

Неминуча зараз відкриває всі таємниці

В обіймах тиші особисте тане

Тільки той, хто дивиться в себе, щось побачить і щось пізнає

Швидкість і пластика, пристрасті, як заміни щастя

Як атоми сплітаються слова... Це майже фантастика!

Ти можеш нічого не шукати,

Але прямо тут і зараз відповіді залишаться чекати

Бог із пластику!

Влада як вічна свастика

Маски і тіні навколо тебе… Це майже фантастика!

Ми можемо нічого не знайти,

Але тільки тут і зараз питання готові піти

Змінюючи ракурси, змінюєшся сам, слідуючи новим віхам

Все визначається згори, навіть перешкоди

Боротьба з режимом — той же бій з тінью

Лише перемагаючи себе, можна знову відновити рух

Кипіння мас, небайдужий голос

Згодом галас із освоєнням неслабких кас

І пригадай, чиїми руками вершиться цей хаос

Чим керується пастир і сперечається без пауз?

Маршрути здаються довгими, коридори курним

Обличчя навколо сумні, а зло незнищенним

Тони згущуються до найтемніших

Коли ти молодий, а дірки в душі вже безнадійно величезні

Світ як дзеркало, посмішка живить його

Сон відступає і у всіх коридорах світло

Рух один, вікно в універсум відчинено

Я чекатиму тебе там, серед перемог і побуту

Приспів:

Швидкість і пластика, пристрасті, як заміни щастя

Як атоми сплітаються слова... Це майже фантастика!

Ти можеш нічого не шукати,

Але прямо тут і зараз відповіді залишаться чекати

Бог із пластику!

Влада як вічна свастика

Маски і тіні навколо тебе… Це майже фантастика!

Ми можемо нічого не знайти,

Але тільки тут і зараз питання готові піти

Ми безсумнівно відчуваємо щире бажання допомагати іншим людям,

але ми так же не хочемо бути програли, вірно?

Ми хочемо бути кращими, а це означає, що для когось ми неодмінно будемо

поганими.

І всім уже зрозуміло, що роблячи людині добро, ми часом звільняємо

його від дуже важливих випробувань, а значить позбавляємо можливості вдосконалюватися і

з цієї точки зору, добрі і вірні друзі це справді гірші вороги

І немає кінця і краю всім цим приголомшливим парадоксам

Тож куди подітися від усього цього хаосу протиріч, що роздирають наші серця

і голови?

І як нам зрозуміти, нарешті, що все до чого ми торкаємося,

і то як ми спілкуємося з людьми та предметами, як використовуємо їх у своєму житті,

те, що ми думаємо і відчуваємо у зв'язку з ними, все це визначає,

якої якості майбутнє ми творимо