Ледяной воздух - ОДИН.ВОСЕМЬ

Слышишь, как рыдает маленькое «я»

На полигоне мирозданий без тепла и помощи отца и мамы

Только вдумайся, с какой скоростью оно убегает от проблем

Сколько строит стен, сложных лабиринтов, лазеек и схем, чтобы стать ещё меньше

Всё не хватает времени, чувства смешанные

Бег от себя — просто красивая фраза в треках

Или единственная правда о любом живущем ныне человеке

Существует ли она вообще в 21-ом веке

Забитые уши, сжатые веки

Пережитки прошлого летят, напостой вчерашние газеты

Смажь петли, чтобы такими как и ты выросли твои дети

Обособленными группами бегущими в путы и сети

Вдох-выход, вдох-выход

Вдох-выход, вдох-выход

Вдох-выход, вдох-выход

Вдох-выход, вдох

Только я и ледяной воздух, где-то между рано или поздно

Между прошлым и будущим: годы, семьи, общины, народы

Только я и есть этот самый ледяной воздух

Смотри, как атомы соединяются в молекулы

Запреты мира форм, кипящее вещество

«Я» включает в себя это всё, чувствуя родство

Один вкус, один код, один Бог

Один мозг, одно сердце, один поток

Лестницей к небесам всегда и являлся ты сам

Ступени вырастают под идущим в такт шагам

Выходя за пределы тела и атмосферы

Быстрее тока и света пролистывая эры

Что первое: слово или всё-таки дело

Сладок сон или пошатнулись нервы?

Хватит бегать

Улыбаясь новому дню, новая сущность

Не знает времени страха и лезет в самую гущу событий

Пути предопределены

Находя себя во всём, покидаешь кошмарные сны

Вдох-выход, вдох-выход

Вдох-выход, вдох-выход

Вдох-выход, вдох-выход

Вдох-выход, вдох

Только я и ледяной воздух, где-то между рано или поздно

Между прошлым и будущим: годы, семьи, общины, народы

Только я и есть этот самый ледяной воздух

Чуєш, як плаче маленьке «я»

На полігоні світобудов без тепла і допомоги батька і мами

Тільки вдумайся, з якою швидкістю воно тікає від проблем

Скільки будує стін, складних лабіринтів, лазівок і схем, щоб стати ще менше

Все не вистачає часу, почуття змішані

Біг від себе — просто красива фраза в треках

Або єдина правда про будь-яку людину, що живе нині.

Існує чи вона взагалі в 21-му столітті

Забиті вуха, стислі повіки

Пережитки минулого летять, напостій учорашні газети

Змасти петлі, щоб такими як і ти виросли твої діти

Відокремленими групами, що біжать в пути та мережі

Вдих-вихід, вдих-вихід

Вдих-вихід, вдих-вихід

Вдих-вихід, вдих-вихід

Вдих-вихід, вдих

Тільки я і крижане повітря, десь між рано чи пізно

Між минулим і майбутнім: роки, сім'ї, громади, народи

Тільки я і є це найкрижаніше повітря

Дивись, як атоми з'єднуються в молекули

Заборони світу форм, кипляча речовина

«Я» включає в себе це все, відчуваючи спорідненість

Один смак, один код, один Бог

Один мозок, одне серце, один потік

Сходами до небес завжди і являвся ти сам

Щаблі виростають під кроками, що ідуть в такт.

Виходячи за межі тіла та атмосфери

Швидше струму і світла прогортаючи ери

Що перше: слово чи все-таки справа

Солодкий сон чи похитнулися нерви?

Досить бігати

Посміхаючись новому дню, нова сутність

Не знає часу страху і лізе в саму гущу подій

Шляхи зумовлені

Знаходячи себе у всьому, залишаєш кошмарні сни

Вдих-вихід, вдих-вихід

Вдих-вихід, вдих-вихід

Вдих-вихід, вдих-вихід

Вдих-вихід, вдих

Тільки я і крижане повітря, десь між рано чи пізно

Між минулим і майбутнім: роки, сім'ї, громади, народи

Тільки я і є це найкрижаніше повітря