Ошибки - ОДИН.ВОСЕМЬ

Время постой,

Годы за моей спиной так дороги!

Эти дороги.

Каждый новый день превращается в бой,

Но снова те же обиваем пороги.

Чем реже идем вперед, тем чаще опускаются руки.

Желание достичь лучшего переходит в муки.

В глазах пелена, а небо сильнее давит к земле.

Лица меняются с теченьем цифр в календаре.

Эй, куда там нам, делай сам выводы,

Катиться с внешним миром или же искать другие выходы.

Стоит ли падать, когда некому поднять.

Надо ли любить, надеяться, верить и пытаться понять

До конца всю суть вопросов.

Лететь к самому дну, вставляя палки в колеса.

Здоровый интерес сменяется синдромом длинного носа.

Корыстные улыбки, лишение голоса…

Сколько пройдено верст, сколько истоптано метров,

А нас по-прежнему сносит порывом ветра.

Пытаясь найти истину в обрывках фраз,

Учись смотреть на мир шире раскрытых глаз.

А я всё же парил в небесах,

Слышал правду в чужих голосах.

В глаза стелил место лестному слову,

И продолжал срываться подобно снежному кому.

И мы ведомы…

Осколкам скал не дано парить в небе.

Быть может глупо, но я тупо верил в то, что…

Спирали времени, в теме с теми ли мы…

Сможем ли починить неисправность в механизме.

Винты крепки, нервы вскипают от накала.

Оступился, а ведь до истины так было мало.

В зрачках пеплом разлетались пережитки былого.

Но все же на пути прямом много ответвлений.

Пытался свернуть горы, пуская реки вспять.

Придет зима, опять станет холодать.

Время постой,

Годы за моей спиной так дороги!

Эти дороги.

Каждый новый день превращается в бой,

Но снова те же обиваем пороги.

Размениваю годы, всё так же по боку любая мода.

Всё так же мало надо чиркать, чтоб загореться чем-то новым.

Внутри битов я дома — победа или промах.

Ошибок тяжкий ворох на плечах.

Не понаслышке знаю, что такое страх.

Как ненавидеть и любить в замкнутых кругах.

Как предавать себя ради других, потом теряться

В новых ситуациях, в быстром потоке информации.

И каково меняться каждую секунду,

Признавая собственную слабость, видя прошлое повсюду.

Не лучшими моментами, как лезвием мачеты,

Исполосована память, кровоточат куплеты.

Ошибок сделано гораздо больше, чем шагов,

Ведущих к новой череде дорог и тупиков.

Машу вчерашнему себе без сожалений,

Видя завтрашнего на тропе побед и поражений.

Время постой,

Годы за моей спиной так дороги!

Эти дороги.

Каждый новый день превращается в бой,

Но снова те же обиваем пороги.

Час стривай,

Роки за моєю спиною так дорогі!

Ці дороги.

Кожен новий день перетворюється на бій,

Але знову ті оббиваємо пороги.

Що рідше йдемо вперед, то частіше опускаються руки.

Бажання досягти кращого переходить у муки.

У очах пелена, а небо сильніше тисне до землі.

Особи змінюються з протягом цифр у календарі.

Гей, куди там нам, роби сам висновки,

Катитися із зовнішнім світом або шукати інші виходи.

Чи варто падати, коли нікому підняти.

Чи треба любити, сподіватися, вірити і намагатися зрозуміти

До кінця всю суть питань.

Летіти до самого дна, вставляючи палиці в колеса.

Здоровий інтерес змінюється синдромом довгого носа.

Корисливі посмішки, позбавлення голосу.

Скільки пройдено верст, скільки витоптано метрів,

А нас, як і раніше, зносить поривом вітру.

Намагаючись знайти істину в уривках фраз,

Вчися дивитися на світ ширше розплющених очей.

А я все ж парив у небесах,

Чув правду в чужих голосах.

В очі стелив місце приємному слову,

І продовжував зриватися подібно до снігового кома.

І ми відомі…

Уламкам скель не дано парити в небі.

Може, безглуздо, але я тупо вірив у те, що…

Спирали часу, в темі з тими ми ...

Чи зможемо полагодити несправність у механізмі.

Гвинти міцні, нерви закипають від накалу.

Оступився, а бо до істини так було мало.

У зіницях попелом розліталися пережитки колишнього.

Але все ж на шляху прямому багато відгалужень.

Намагався згорнути гори, пускаючи річки назад.

Прийде зима, знову похолодає.

Час стривай,

Роки за моєю спиною так дорогі!

Ці дороги.

Кожен новий день перетворюється на бій,

Але знову ті оббиваємо пороги.

Розмінюю роки, все так само по боці будь-яка мода.

Все так мало треба чіркати, щоб загорітися чимось новим.

Усередині бітів я вдома — перемога чи промах.

Помилка важка купа на плечах.

Не з чуток знаю, що таке страх.

Як ненавидіти і любити в замкнених колах.

Як зраджувати себе заради інших, потім губитися

У нових ситуаціях, у швидкому потоці інформації.

І як змінюватися кожну секунду,

Визнаючи свою слабкість, бачачи минуле всюди.

Не кращими моментами, як лезом мачети,

Сполосована пам'ять, кровоточать куплети.

Помилок зроблено набагато більше, ніж кроків,

Ведучих до нової низки доріг і тупиків.

Машу вчорашньому собі без жалю,

Бачачи завтрашнього на тропі перемог і поразок.

Час стривай,

Роки за моєю спиною так дорогі!

Ці дороги.

Кожен новий день перетворюється на бій,

Але знову ті оббиваємо пороги.