Одно слово - ОДИН.ВОСЕМЬ

Люди Хаоса родные не по крови.

Порядок новый, но вначале было только слово.

Не свод правил, не инструкция действий,

Всепроникающий свет Божественного шествия.

Не стоило врать в попытках стать кем-то,

Чьё будут повторять в ходе эксперимента.

Потомки слепо бредущие по наставлению

Туда, где льётся кровь и в порядке вещей давление.

Вот очередная возможность проснуться снова,

Почувствовать физически безупречное слово

Звонкое, как первый крик новорождённого,

Свежее, как планы побеждённого.

Ты помнишь, как водород и гелий стали твердью,

Как человек дотронулся до неба, приняв крылья в наследие.

Добрый пастырь не вредит стаду.

Интуитивно нам чужды запахи серы и смрада.

Кричать, что мир жесток, оставив за спиной тридцатку,

Также нелепо, как рассказывать своей маме о схватках.

Где-то в подкорке вечно ищущий, вечно идущий.

Ухмылки на лицах твердят об изнуряющем удушье.

Не сразу видно детали, но нас давно списали

За любопытство, проверив холод стали

На активных.

Войны в помыслах, войны в душах.

Выхода нет, когда в безверии разум распущен.

Увы, огрызки ногтей не заменят мести.

Гордыня и глупость всегда ведут к нелепым действиям.

Мётла метут ересь, мысли метут ересь,

И вряд ли в корне этому доверюсь.

То, что считалось фундаментом, дрожит как студень.

Опасная игра, но так всегда было и будет.

Только любовь — всего одно слово,

Как и момент, чтобы разгадать эту загадку снова.

Люди Хаосу рідні не по крові.

Порядок новий, але спочатку було тільки слово.

Не зведення правил, не інструкція дій,

Всепроникне світло Божественної ходи.

Не варто було брехати в спробах стати кимось,

Чиє повторюватимуть у ході експерименту.

Нащадки сліпо бредуть за настановою

Туди, де ллється кров і в порядку речей тиск.

Ось чергова можливість прокинутися знову,

Відчути фізично бездоганне слово

Дзвінке, як перший крик новонародженого,

Свіжий, як плани переможеного.

Ти пам'ятаєш, як водень і гелій стали твердю,

Як людина доторкнулася до неба, прийнявши крила в спадщину.

Добрий пастир не шкодить стаду.

Інтуїтивно нам чужі запахи сірки і сморід.

Кричати, що світ жорстокий, залишивши за спиною тридцятку,

Також безглуздо, як розповідати своїй мамі про схватки.

Десь у підкірці вічно шукає, вічно йде.

Посмішки на обличчях твердять про виснажливу ядуху.

Не відразу видно деталі, але нас давно списали

За цікавість, перевіривши холод сталі

На активних.

Війни в помислах, війни в душах.

Виходу немає, коли в безвір'ї розум розпущений.

На жаль, огризки нігтів не замінять помсти.

Гординя і дурість завжди ведуть до безглуздих дій.

Мітла метуть брехня, думки метуть брехня,

І навряд чи в корені цьому довірюся.

Те, що вважалося фундаментом, тремтить як холодець.

Небезпечна гра, але так завжди було і буде.

Тільки любов — лише одне слово,

Як і момент, щоб розгадати цю загадку знову.