Двадцатые годы - Noize MC

Я залезу на стол в кабаке и

Почитаю оттуда стихи вам

С надрывом

Загрустят капитала лакеи

Поплачут над пивом

Хмель и солод с солёным вкуснее

Слёзы в пене помехой не будут

Так что я залезу на стол в кабаке и

С надрывом почитаю стихи вам оттуда

Я такой же, как вы, абсолютно

Это слышно в каждом четверостишье

И, обозначая наше сходство прилюдно

Чтоб всем было видно, я лезу повыше

Словно солдат, что поднялся без каски на бруствер

Ловя своим черепом выстрел

Я так однажды достану до люстры

И над всем миром крещёным повисну

И продолжатся двадцатые годы

Без мутящих воду

И чуждых народу

Упаднических поэтов

От лишних карт зачистят колоду

Шестёрки-сексоты

В погонах идиоты

Дураки в эполетах

Сочтены дни Турбиных, и вместо изб лубяных

Небоскрёбы да трубы: мы глядим на них из глубины

Словно рыбы на луну, и я пою для родного дна

Свой романс «под старину» в духе Бориса Фомина

В «Злых заметках» главреда «Правды» я предстану посмертно франтом

Алкашом без тени таланта, жалким внутренним эмигрантом

Рифмующим пьяный бред, но одного не учтёт главред

Того, что его «Правдой» подотрутся через сотню лет

Подо мной пошатнётся стол — полечу вниз головой:

За штанину потянет кто-то, вовлекая в мордобой

И трактирный половой вызовет городового

Вот он, дар мой удалой;

да, вот такая сила слова

Я завтра залезу снова, словно альпинист настырный

Вам стихи под нос подсовывая спиртом нашатырным

Снова на башке — бутылка, под ногами — бруствер:

Давай, вражеский снайпер, покажи своё искусство

И продолжатся двадцатые годы

Без мутящих воду

И чуждых народу

Упаднических поэтов

От лишних карт зачистят колоду

Шестёрки-сексоты

В погонах идиоты

Дураки в эполетах

Я залізу на стіл у шинку і

Шаную звідти вірші вам

З надривом

Засмутять капіталу лакеї

Поплачуть над пивом

Хміль і солод із солоним смачніше

Сльози в пені не будуть перешкодою

Так що я залізу на стіл у кабаку.

З «надривом почитаю вірші» звідти

Я такий, як ви, абсолютно

Це чути у кожному чотиривірші

І, позначаючи нашу схожість прилюдно

Щоб усім було видно, я лізу вище

Мов солдат, що піднявся без каски на бруствер

Ловлячи своїм черепом постріл

Я так одного разу дістану до люстри

І над усім світом хрещеним повисну

І продовжаться двадцяті роки

Без каламутних воду

І чужих народу

Упадницьких поетів

Від зайвих карток зачистять колоду

Шістки-сексоти

У погонах ідіоти

Дурні в еполетах

Пораховані дні Турбіних, і замість хат луб'яних

Хмарочоси та труби: ми дивимося на них із глибини

Немов риби на місяць, і я співаю для рідного дна

Свій романс «під старовину» на кшталт Бориса Фоміна

У «Злих нотатках» головного редактора «Правди» я стану посмертно франтом

Алкашем без тіні таланту, жалюгідним внутрішнім емігрантом

Рифмуючим п'яне марення, але одного не врахує главред

Того, що його «Правдою» підійдуть через сотню років

Піді мною похитнеться стіл - полечу вниз головою:

За штанину потягне хтось, залучаючи до мордоби.

І трактирний статевий викличе містового

Ось він, дар мій завзятий;

так, ось така сила слова

Я завтра залізу знову, наче альпініст настирливий

Вам вірші під ніс підсовуючи наштирним спиртом

Знову на голові — пляшка, під ногами — бруствер:

Давай, ворожий снайпер, покажи своє мистецтво

І продовжаться двадцяті роки

Без каламутних воду

І чужих народу

Упадницьких поетів

Від зайвих карток зачистять колоду

Шістки-сексоти

У погонах ідіоти

Дурні в еполетах