Выдыхай - Noize MC

Затянись мною в последний раз, ткни меня мордой в стекло,

Дави меня, туши мою страсть, буду дымить назло.

Боль на фильтре грязным бурым пятном, все, что мне от тебя останется.

Урна мой будущий дом и вряд ли мне там понравится.

Серым пеплом осыпятся вниз те мечты, что не сбудутся никогда.

Меня вряд ли раскурят на бис, шанс если и есть, то один из ста.

Тебе травиться никотином моим, тебе кашлять моими смолами.

Выдыхай скорей мой последний дым и закрывай окно, а-то холодно.

Выдыхай скорей мою душу наружу ей тесно, в твоих легких так мало места.

Выдыхай скорей мою душу наружу ей тесно, в твоих легких так мало места.

Но если честно во всем виноват я сам.

Наша лестница в небо оказалась расшатанной стремянкой,

Годной лишь на то, чтобы достать с антресолей банку.

Но я готов был и по ней карабкаться к облакам,

Назло запретам и закрытым изнутри замкам.

Порой казалось — цель близка, скоро доползу

И я с собой тебя звал, но ты оставалась внизу,

Поднимала глаза, просила вернуться назад,

А я не слезал, все твердил тебе про небеса.

Думал, что сам могу решать за двоих людей,

Думал, что нам станет лучше от моих идей.

И цепляясь за надежду как за одежду репей,

Становился дальше от тебя еще на ступень.

Но лестница в небо оказалась расшатанной стремянкой,

Годной лишь на то, чтоб достать с антресолей банку.

Возьму подмышку, отнесу в кладовку- пусть пылится,

Прости за все и, ради Бога, перестань мне сниться.

Выдыхай скорей мою душу наружу ей тесно, в твоих легких так мало места.

Выдыхай скорей мою душу наружу ей тесно, в твоих легких так мало места.

Но если честно во всем виноват я сам.

Затягнися мною востаннє, тицьни мене мордою в скло,

Тисни мене, туши мою пристрасть, димитиму на зло.

Біль на фільтрі брудною бурою плямою, все, що мені від тебе залишиться.

Урна мій майбутній будинок і навряд чи мені там сподобається.

Сірим попелом обсипляться вниз ті мрії, що ніколи не збудуться.

Мене навряд чи розкурять на біс, шанс якщо й є, то один із ста.

Тобі труїтися нікотином моїм, тобі кашляти моїми смолами.

Видихай швидше мій останній дим і закривай вікно, бо холодно.

Видихай швидше мою душу назовні їй тісно, ​​у твоїх легенях так мало місця.

Видихай швидше мою душу назовні їй тісно, ​​у твоїх легенях так мало місця.

Але якщо чесно у всьому винен я сам.

Наші сходи в небо виявилися розхитаними драбинами,

Придатний лише на те, щоб дістати з антресолей банку.

Але я готовий був і по ній дертися до хмар,

На зло заборонам і закритим зсередини замкам.

Іноді здавалося - мета близька, скоро доповзу

І я з собою тебе кликав, але ти залишалася внизу,

Піднімала очі, просила повернутися назад,

А я не злазив, усе казав тобі про небеса.

Думав, що сам можу вирішувати за двох людей,

Думав, що нам стане краще від моїх ідей.

І чіпляючись за надію як за одяг ріпей,

Ставав далі від тебе ще на щабель.

Але сходи в небо виявилися розхитаними драбинами,

Придатний лише те, щоб дістати з антресолей банку.

Візьму пахву, віднесу в комору - нехай припадає пилом,

Вибач за все і, заради Бога, перестань мені снитися.

Видихай швидше мою душу назовні їй тісно, ​​у твоїх легенях так мало місця.

Видихай швидше мою душу назовні їй тісно, ​​у твоїх легенях так мало місця.

Але якщо чесно у всьому винен я сам.