Не зови меня, любимый - Надежда Кадышева, Зара

Позволь уйти, забыться и забыть

В последний раз к щеке твоей прижаться

Позволь уйти и больше не любить

И равнодушной быть, а не казаться.

Припев:

Не зови меня, любимый, не зови

Мы же вместе от заката до восхода

Одиночество — спасение от любви

За которую плачу своей свободой.

Прошу верни мне сладостную боль

На долго может быть, или на время,

Но в памяти остаться мне позволь

Единственной твоею и последней.

Припев.

Забудь для всех, что были ты и я,

А может нам казалось что мы были

И кто-то жил дыхание затая

И кто-то верил, что его любили.

Дозволь піти, забути і забути

Востаннє до твоєї щеки притиснутись

Дозволь піти і більше не любити

І байдужою бути, а не здаватися.

Приспів:

Не клич мене, коханий, не клич

Ми ж разом від заходу до сходу

Самотність - порятунок від любові

За яку плачу своєю свободою.

Прошу поверни мені солодкий біль

На довго може бути, або на час,

Але в пам'яті залишитися мені дозволь

Єдиною твоєю та останньою.

Приспів.

Забудь всім, що були ти і я,

А може нам здавалося що ми були

І хтось жив дихання затаї

І хтось вірив, що його любили.