На поле танки грохотали - Надежда Кадышева

На поле танки грохотали,

Солдаты шли в последний бой,

А молодого командира

Несли с пробитой головой.

А молодого командира

Несли с пробитой головой.

Машина пламенем объята,

Вот-вот рванет боекомплект.

А жить так хочется ребята.

И вылезать уж мочи нет.

А жить так хочется ребята.

И вылезать уж мочи нет.

Нас извлекут из-под обломков,

Поднимут на руки каркас,

И залпы башенных орудий

В последний путь проводят нас.

И полетят тут телеграммы

Родных и близких известить,

Что сын ваш больше не вернется.

И не приедет погостить.

Что сын ваш больше не вернется.

И не приедет погостить.

В углу заплачет мать-старушка,

Смахнёт слезу старик-отец.

И молодая не узнает,

Какой у парня был конец.

И будет карточка пылиться

На полке пожелтевших книг.

В военной форме, при погонах,

И ей он больше не жених.

В военной форме, при погонах,

И ей он больше не жених.

На полі танки гуркотіли,

Солдати йшли в останній бій,

А молодого командира

Несли з пробитою головою.

А молодого командира

Несли з пробитою головою.

Машина полум'ям обійнята,

Ось-ось рвоне боєкомплект.

А жити так хочеться хлопці.

І вилазити сечі вже немає.

А жити так хочеться хлопці.

І вилазити сечі вже немає.

Нас витягнуть з-під уламків,

Піднімуть на руки каркас,

І залпи баштових знарядь

В останній шлях проводять нас.

І полетять тут телеграми

Рідних та близьких сповістити,

Що ваш син більше не повернеться.

І не приїде погостювати.

Що ваш син більше не повернеться.

І не приїде погостювати.

У кутку заплаче мати-старенька,

Змахне сльозу старий батько.

І молода не впізнає,

Який хлопець мав кінець.

І буде картка припадати пилом

На полиці пожовклих книжок.

У військовій формі, при погонах,

І їй він уже не наречений.

У військовій формі, при погонах,

І їй він уже не наречений.