У церкви стояла карета - Надежда Кадышева

У церкви стояла карета,

Там пышная свадьба была,

Все гости нарядно одеты,

Невеста всех краше была.

На ней было белое платье,

Венок был приколот из роз,

Она на святое распятье

Смотрела сквозь радугу слез.

Горели венчальные свечи,

Невеста стояла бледна,

Священнику клятвенной речи

Сказать не хотела она.

Когда ей священник на палец

Надел золотое кольцо,

Из глаз ее горькие слезы

Ручьем потекли на лицо.

Я слышал, в толпе говорили:

«Жених неприглядный такой,

Напрасно девицу сгубили».

И вышел я вслед за толпой

У церкви стояла карета,

Там пишне весілля було,

Всі гості вбрані,

Наречена всіх краща була.

На ній була біла сукня,

Вінок був прибитий з троянд,

Вона на святе розп'яття

Дивилася крізь веселку сліз.

Горіли вінчальні свічки,

Наречена стояла бліда,

Священику клятвиної мови

Сказати не хотіла вона.

Коли їй священик на палець

Надів золоте кільце,

З очей її гіркі сльози

Струмком потекли на обличчя.

Я чув, у натовпі говорили:

«Наречений непривабливий такий,

Даремно дівчину занапастили».

І вийшов я слідом за натовпом