Течёт ручей - Надежда Кадышева

Вот и прошли года, но мы не старые,

Недолюбившие, сидим усталые.

Весна счастливая, а сколько красок в ней,

Под старой ивою течет, течет ручей.

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей,

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей.

Лишь только помнится, как мы лопатили,

Не стали все-таки людьми богатыми,

Рядились простенько, гуляли все гурьбой,

Теперь я с проседью, а ты — как лунь седой.

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей,

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей.

Судьбе, наверное, так было надобно —

Сердца открытые, как перед ладаном.

Недолюбившие, поведать есть о чем,

Любовь остывшая зажглась седым огнем.

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей,

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей.

Течет ручей, бежит ручей,

И я ничья, и ты ничей.

Ось і минули роки, але ми не старі,

Недолюблі, сидимо втомлені.

Весна щаслива, а скільки фарб у ній,

Під старою вербою тече, тече струмок.

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий,

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий.

Як тільки пам'ятається, як ми лопатили,

Не стали людьми багатими,

Рядилися простенько, гуляли все гуртом,

Тепер я з сивиною, а ти як лунь сивий.

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий,

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий.

Долі, мабуть, так було треба.

Серця відкриті, як перед ладаном.

Недолюблі, розповісти є про що,

Любов остигла запала сивим вогнем.

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий,

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий.

Тече струмок, біжить струмок,

І я нічия, і ти нічий.