Полночь - Надежда Кадышева

В нашем парке у вокзала

Первых встреч остался запах

Осень листья все украла

Закружила звуки в гаммах.

Тихо дождь стучит по крыше

За окном маячит ночь

Кто-то шлет надежду свыше

Стрелки бьют уже полночь.

Где-то там в ночи гуляют

наши тени каждый вечер

Чувства тают-замерзают

И любовь уносит ветер.

За стеной шумят соседи

Стук на лестнице, за дверью

Помню пряди цвета меди

Жду звонка и в чудо верю.

Голос теплый твой не слышу

Мыслей горьких кружит рой

Ревность стонет, ранит душу

Разлучая нас с тобой.

У нашому парку біля вокзалу

Перших зустрічей залишився запах

Осінь листя все вкрала

Закрутила звуки в гаммах.

Тихо дощ стукає по даху

За вікном маячить ніч

Хтось надсилає надію згори

Стрілки б'ють уже опівночі.

Десь там у ночі гуляють

наші тіні щовечора

Почуття тануть-замерзають

І любов забирає вітер.

За стіною шумлять сусіди

Стук на сходах, за дверима

Пам'ятаю пасма кольору міді

Чекаю дзвінка і в диво вірю.

Голос теплий твій не чую

Думок гірких кружляє рій

Ревнощі стогне, ранить душу

Розлучаючи нас із тобою.