Уходи, горе - Надежда Кадышева, Золотое кольцо

Первые слёзы — не беда,

Первые слёзы, как вода

В травы густые упадут,

Нежной ромашкой расцветут.

В травы густые упадут,

Нежной ромашкой расцветут.

Уходи, горе, за сине море,

За тёмный лес, за ясный огонь.

Уходи лесом, уходи полем,

Уходи, горе, меня не тронь.

Уходи лесом, уходи полем,

Уходи, горе, меня не тронь.

Слёзы вторые — яблонь грусть,

Милый не любит, ну и пусть!

Красное лето впереди,

Встречу другого на пути.

Красное лето впереди,

Встречу другого на пути.

Третьи же слёзы — то беда,

Пусть их не будет никогда.

Что же на зорьке вдруг опять

Плачет кукушка — не унять?

Что же на зорьке вдруг опять

Плачет кукушка — не унять?

Уходи лесом, уходи полем,

Уходи, горе, меня не тронь.

Перші сльози - не біда,

Перші сльози, як вода

В трави густі впадуть,

Ніжною ромашкою розцвітуть.

В трави густі впадуть,

Ніжною ромашкою розцвітуть.

Іди, горе, за синє море,

За темний ліс, за ясний вогонь.

Йди лісом, йди полем,

Іди, горе, мене не торкни.

Йди лісом, йди полем,

Іди, горе, мене не торкни.

Сльози другі — яблунь смуток,

Милий не любить, ну і нехай!

Червоне літо попереду,

Зустріч іншого на шляху.

Червоне літо попереду,

Зустріч іншого на шляху.

Треті ж сльози то біда,

Нехай їх не буде ніколи.

Що на зірці раптом знову

Плаче зозуля — не вгамувати?

Що на зірці раптом знову

Плаче зозуля — не вгамувати?

Йди лісом, йди полем,

Іди, горе, мене не торкни.