Los Zurdos Mueren Antes - Nach

Ah…

Horas frente a un papel, pensando…

Años frente a un papel, hablando…

Mundos bajo la piel, viajando…

¿Cómo calmar mi ser?

Buscando…

Hablar es otra forma de acallar al desamor

Rezar, tan sólo hace perder tiempo al pecador

Yo de tanto que he caído, el suelo es mi mejor amigo

Sólo escucho al corazón, el resto es ruido

Aún sigo vivo, aunque perdido

Porque el camino es extenso

Sólo soy creíble cuando digo lo que pienso

Vuestra falta de consenso hoy me grita con urgencia

Que en el rap nunca hay salidas de emergencia

Es la incoherencia de existir, no celebro grandes gestas

Pero de pequeñas cosas sé hacer las mayores fiestas

Fui quien alejó a cada oyente del abismo

Pero a mí, dime ¿A mí quién me protege de mí mismo?

Deseando que David busque a Goliat y lo derrote

Deseando que la pompa de jabón jamás explote

Imposible, vivo esperando lo imposible

Intentando repetir lo irrepetible

Libre, así soy cuando atrapo lo que siento y os lo cuento

Lo llaman madurez, saltar sin red, caer riendo

Propongo un tango, de fondo que suene un brindis

Tú escúchame fumando grandes calos de tu Greenpeace

Vivo en mis hojas en blanco

Mientras pinto furias y borro mis desencantos

El miedo y la ira, recuerdos que son mentiras

No entienden que una poesía les puede salvar la vida

No midas mi valía por mi hombría o por mi economía

Mídela por mi buena caligrafía

Sufro de alegría, aunque mi fe siga indecisa

Y todas mis cicatrices tengan forma de sonrisa

Soy el preso, pero ¿quién va a ser la llave?

Toso y toso

Pero ¿quién será el jarabe que pare este deterioro?

Soy de esos que nunca creerán en nada

Pero que lo quieren todo

Orgulloso, de ver secas mis margaritas

Orgulloso, de no ser lo que a veces necesitas

Orgulloso de que me importe una mierda si me invitas

Y de mirar tumbado al techo sin tener visitas

Si vivo en una era donde tontos se acomodan

Donde cuidar el lenguaje ya dejó de estar de moda (sí)

Vivo en una era donde a niños los corroen

Donde Wisin y Yandel venden más que Leonard Cohen

Y ¿qué esperas?

Prefiero las cosas tristes

Las arañas a los cisnes, los dramas a los chistes

Nada que perder cuando te da igual si existes

Cuando ella te rechaza, pero insistes

Mis tres… partes son: corazón, mente y cojones

Adivina cuál de ellos impone sus condiciones

Tantas tentaciones que se arriman a mi lado

Pero hoy ando relajado sobre cada acantilado

A solas, tantas metáforas a solas

El rap pinta palacios encima de sus chabolas

Vengo con la cara de un «adiós» más que de un «hola»

Con un micro en el tobillo como quien trae una pistola

¡Ah!

Y tan a gusto en Alcatraz

La cárcel de mi libertad donde me encuentro en paz

En paz, ¡ah!

Paz, es no estar nunca en ningún bando

Paz, es no explicarle a nadie ni el dónde ni el cuándo

Paz, es ir borrando, ir creando nuevos mundos

Es decepcionarte y pronto pasar a otro asunto

Paz a todos esos que sufrieron y aún se fían

A esos que el dolor nunca ha impedido que sonrían

El amor fue mi única ideología

Y la chica más guapa siempre fue la que menos lo pretendía

No pierdo el tren de la suerte, por si es el único

Doy cada beso bien fuerte, por si es el último

No sufro pánico escénico, amo a mi público

Mis frases calman mucho más que un barbitúrico

¿Qué voy hacer?

Si esos cabrones me han hecho de piedra

Sin galardones, pero soy como un héroe de guerra

¿Qué voy a hacer?

Si me imitan y no lo admiten

Sé que no hay pudor, si del alma soy un stripper

Escribo laberintos y rapeo libertades

Tan desconfiado, no creo ya ni en mis verdades

Tantas puertas, pero faltan llaves

Tú sabes, que mis miedos mentales siempre llegan puntuales

Ya ves, viajo a través de las rendijas que me deja el tiempo

Ayer planee todo lo que ahora me está sucediendo

No me arrepiento de las balas que gasté

Tampoco me arrastré por pillar cacho del pastel

Lo siento

Y hoy presencio mis progresos más que mis ingresos

Siempre cerca de mis barras, como un preso

Y lo disfruto, no

No existe otro sustituto, no

Mi rap te enseña todo eso que el instituto no

Y lo hago como la seda (la seda)

Sólo descanso si me sedan (me sedan)

Si aquí es un «sálvese quien pueda»

Será que ya yo no sé darte lo que esperas

Será que no me importa

Si hay que pelear, peleo

Que llevo en cada fraseo otros dos guantes de boxeo

Que veo tantos rappers con estiércol en la boca

Yo llego y me los follo sin quitarme ni la ropa

¡Bah!

Y menos mal que no soy inmortal

Que triste sería vivir sabiendo que no hay un final

Un sabio me dijo: «Tira tu equipaje»

Dijo que lo más trendy ahora es no llevar ni un tatuaje

Dijo: «Hay tanto montaje y tanto chulo»

Dijo, que hasta el más charlatán también se puede quedar mudo

Y hoy saludo a un yo más viejo

Pero no me jode

Porque hago música

Y entonces soy eternamente joven

Tras tantas vueltas y sigo en la misma puerta

Tantas vías muertas, tantas noches en alerta

Pero si no trabajo, cada día es una herida

Si intentan tirarme abajo

Es porque ven que estoy arriba

Bienvenido, a mi versión de los hechos

A estos versos que te dicen que le hagas más caso al pecho

Que cambies joder, que no eres nadie si no luchas

Que no lo digo yo, lo dices tú porque me escuchas

Yo sigo en las manos del dios tiempo, nunca le vencí

Que me acaricie o me ahogue, depende de mí

Sólo vi palabras donde otros vieron restos

Por eso el silencio no me quita el puesto

Recorrí el mundo, vi alegrías y lamentos

Pero el viaje más intenso

Fue el que me hice yo por dentro

¿Qué voy a hacer?

Si ya no sé pisar el freno

Si adoro salir a buscar truenos y besos obscenos

Tengo veneno, tú el antídoto y opuestos se atraen

Así recojo las dudas que se te caen

Hasta el listo se distrae, dejando caer sus remos

Pero aquí hay tantos memos juzgando errores ajenos

Yo con mi película, te dejo ver el tráiler

Ya lo sé, sólo hay lluvia, humo y aire

Lo sé, que sólo sé hacerme cruces

Y lo dulce de la vida casi nunca me seduce

Buceé entre lo nocivo hasta tiritar

Ahora escribo porque sé que esa es mi forma de gritar

Me pueden imitar y yo les dejo las migajas

Saben que les saco nueve discos de ventaja

Ya no me queda insomnio, se ha dormido hasta el demonio

De la primavera vivo, pero aprendo del otoño

Mis cadenas las corté como mi césped

Pero tristeza vino a verme, no hay sitio para otro huésped

Y en este asilo descansa lo prohibido

Viaja junto a mí, te prometo la puta verdad

Siempre he sido de los incomprendidos

Y en esto de vivir, el reto sólo es la felicidad

Y es obvio, que a veces yo también me rindo

Que salgo del infierno a pasearme por el limbo

Que afronto la injusticia que no extingo

Aunque me parta el corazón como trozos de pan Bimbo

Que sé quién soy, sé el efecto que yo os causo

Pero soy mucho más yo, sin el foco ni el aplauso

Esa es mi victoria, hacer algo excepcional

Y que al verme por la calle veas alguien de lo más normal

Mi arte marcial es ignorar al que provoca

Hay quien habla con los ojos, hay quien mira por la boca

Pero no te confundas, yo también sé matar rápido

Y sé que hay caricias que te marcan como un látigo

Que choca contra la roca del olvido

Luego muere mar adentro junto a miles de amores fingidos

Llora conmigo…

Y una lágrima se vierte y riega aquello que perdimos

Y esto es todo amigos, ahora coged el testigo y volad

Salid ahí fuera y buscad

Sin descanso hasta que sangre cada herida

Yo ya llegué a mi meta, ahora empieza vuestra partida

ох...

Години перед аркушем паперу, роздуми...

Роки перед аркушем паперу, розмова...

Світи під шкірою, подорожі…

Як заспокоїти своє єство?

Пошук…

Розмова — ще один спосіб заглушити розбите серце

Молитва лише марнує час грішника

Я так сильно впав, земля - ​​мій найкращий друг

Слухаю тільки серце, решта шум

Я ще живий, хоча й загубився

Бо дорога довга

Мені можна довіряти лише тоді, коли я говорю те, що думаю

Ваша сьогоднішня відсутність консенсусу викликає у мене нагальність

Що в репу ніколи не буває аварійних виходів

Це непослідовність буття, я не відзначаю великих справ

Але з дрібниць я знаю, як зробити найбільші вечірки

Я був тим, хто вивів кожного слухача з безодні

Але скажіть, хто мене захищає від мене самого?

Бажав, щоб Давид відшукав Голіафа й переміг його

Бажаю, щоб мильна бульбашка ніколи не лопалася

Неможливо, я живу в очікуванні неможливого

Спроба повторити неповторне

Вільний, такий я, коли фіксую те, що відчуваю, і розповідаю вам про це

Вони називають це зрілістю, стрибати без сітки, падати зі сміху

Пропоную танго, фоном звучить тост

Ви слухаєте, як я курю великі калорії вашого Грінпісу

Я живу на своїх чистих аркушах

Поки малюю фурії і стираю свої розчарування

Страх і гнів, спогади, які є брехнею

Вони не розуміють, що вірш може врятувати їм життя

Не вимірюйте мою цінність моєю мужністю чи моїми фінансами

Виміряйте це моєю гарною каліграфією

Я страждаю від радості, хоча віра моя залишається невизначеною

І всі мої шрами у формі посмішки

Я в'язень, але хто буде ключем?

кашель і кашель

Але хто буде сиропом, щоб зупинити це погіршення?

Я з тих, хто ніколи ні в що не повірить

але вони хочуть всього

Пишаюся тим, що мої маргарити сухі

Гордий тим, що іноді не такий, як тобі потрібно

Пишаюся тим, що мені байдуже, якщо ти мене запросиш

І дивитися лежачи в стелю без відвідувачів

Якщо я живу в епоху, де селяться дурні

Де дбати про мову вже не модно (так)

Я живу в епоху, коли діти роз'їдані

Де Wisin і Yandel продають більше, ніж Leonard Cohen

А ти чекаєш?

Я віддаю перевагу сумним речам

Павуки до лебедів, драми до жартів

Нічого втрачати, коли вам байдуже, чи ви існуєте

Коли вона відмовляє вам, але ви наполягаєте

Мої три... частини: серце, розум і яйця

Вгадайте, хто з них висуває свої умови

На моєму боці так багато спокус

Але сьогодні я розслаблений на кожній скелі

Сама одна, стільки метафор одна

Реп малює палаци на своїх халупах

Я приходжу з обличчям "до побачення" більше, ніж "привіт"

З мікрофоном на щиколотці, як той, хто тримає пістолет

о!

І так комфортно в Алькатрасі

В'язниця моєї свободи, де я знаходжуся в спокої

З миром, о!

Мир ніколи не буває з обох сторін

Спокій, нікому не пояснюючи ні де, ні коли

Мир стирає, створює нові світи

Це розчарувати вас і незабаром перейти до іншої справи

Мир усім, хто постраждав і досі вірить

Тим, кому біль ніколи не заважав посміхатися

Любов була моєю єдиною ідеологією

А найкрасивішою дівчиною завжди була та, яка цього найменше хотіла

Я не пропускаю щасливий поїзд, якщо він єдиний

Я даю кожен поцілунок дуже міцно, якщо він останній

Я не страждаю від страху перед сценою, я люблю свого глядача

Мої фрази заспокоюють набагато більше, ніж барбітурат

Що я збираюсь зробити?

Якщо ці виродки зробили мене каменем

Без похвал, але я як герой війни

Що я буду робити?

Якщо вони наслідують мене і не зізнаються в цьому

Я знаю, що не соромно, якщо від душі я стриптизерша

Я пишу лабіринти і читаю реп про свободи

Такий недовірливий, я більше не вірю в свою правду

Так багато дверей, але відсутні ключі

Ви знаєте, що мої душевні страхи завжди приходять вчасно

Розумієте, я мандрую крізь щілини, які залишає мене час

Вчора я спланувала все, що зі мною зараз відбувається

Я не шкодую про витрачені патрони

Я теж не тягнувся, щоб отримати шматок торта

Вибачте

І сьогодні я свідчу більше про свій прогрес, ніж про свій дохід

Завжди біля моїх грат, як в'язень

І мені це подобається, ні

Іншої заміни немає, немає

Мій реп вчить вас усього, чого не вчить інститут

І я роблю це як шовк (шовк)

Я відпочиваю, лише якщо мене заспокоюють (заспокоюють)

Якщо тут «кожен сам за себе»

Чи може бути так, що я більше не знаю, як дати тобі те, що ти очікуєш?

Буде так, що мені все одно

Якщо тобі потрібно боротися, я борюся

На кожну фразу я одягаю ще дві боксерські рукавички

Що я бачу стільки реперів з гноєм у роті

Я приходжу і трахаю їх, навіть не знімаючи одягу

Бах!

І, на щастя, я не безсмертний

Як сумно було б жити, знаючи, що кінця немає

Один мудрець сказав мені: «Кинь свій багаж»

Він сказав, що наймоднішим зараз є не носити татуювання

Сказав: "Там так багато монтажу і так багато круто"

Він сказав, що навіть найбалакучіші теж можуть промовчати

І сьогодні я вітаю старшого себе

Але мені це не до біса

тому що я роблю музику

І тому я вічно молодий

Після стількох поворотів, а я все ще в тих самих дверях

Стільки тупиків, стільки ночей напоготові

Але якщо я не працюю, кожен день - це рана

Якщо вони спробують мене збити

Це тому, що вони бачать, що я встав

Ласкаво просимо до моєї версії фактів

До цих віршів, які наказують приділяти більше уваги грудям

Змінюйся, блін, ти ніхто, якщо не борешся

Що я не говорю це, ви говорите це, тому що ви слухаєте мене

Я все ще в руках бога часу, я ніколи не перемагаю його

Пестити мене чи душити — моя справа

Я бачив лише слова там, де інші бачили останки

Тому мовчання не позбавляє мене позиції

Я подорожував світом, я бачив радість і жаль

Але найбільш інтенсивна подорож

Це був той, який я сам зробив усередині

Що я буду робити?

Якщо я більше не знаю, як натиснути на гальмо

Якщо я люблю виходити на пошуки грому та непристойних поцілунків

У мене отрута, ти протиотрута і протилежності притягуються

Ось як я збираю сумніви, які ви відкидаєте

Навіть розумний відволікається, кидає весла

Але тут стільки дурнів, які оцінюють чужі помилки

Я з моїм фільмом, даю вам переглянути трейлер

Я знаю, тут тільки дощ, дим і повітря

Я знаю, що я тільки вмію хреститися

І солодке в житті рідко спокушає мене

Я пірнав серед шкідливих, аж здригнувся

Зараз я пишу, бо знаю, що це мій спосіб кричати

Вони можуть наслідувати мене, і я залишаю їм крихти

Вони знають, що я випереджаю їх на дев'ять рекордів

У мене вже немає безсоння, він спав до біса

З весни живу, а з осені вчуся

Свої ланцюги я зрізав, як свою траву

Але до мене прийшла печаль, іншого гостя місця немає

І в цьому притулку спочиває заборонене

Подорожуйте зі мною, я обіцяю вам чортову правду

Я завжди був одним із тих, кого не розуміють

І в цьому житті викликом є ​​лише щастя

І очевидно, що іноді я теж здаюся

Що я виходжу з пекла, щоб пройти через підвішений стан

Що я стикаюся з несправедливістю, яку я не погашу

Хоча це розриває моє серце, як шматочки хліба Бімбо

Те, що я знаю, хто я, я знаю, який ефект я справляю на вас

Але це набагато більше я, без уваги чи оплесків

Це моя перемога, зробити щось виняткове

І коли ви бачите мене на вулиці, ви бачите когось дуже нормального

Моє бойове мистецтво — ігнорувати того, хто провокує

Є ті, хто говорить очима, є ті, хто дивиться ротом

Але не плутайтеся, я теж вмію швидко вбивати

І я знаю, що є ласки, які позначають тебе, як батогом

Що розбивається об скелю забуття

Потім він гине в морі разом із тисячами фальшивих кохань

плач зі мною...

І сльоза ллє і поливає те, що ми втратили

І це все, люди, тепер хапайте естафету і летіть

Вийдіть і подивіться

Немає відпочинку, поки кожна рана не кровоточить

Я вже досяг своєї мети, тепер починається ваша гра