Calles - Nach, Lom C

Calles, donde siempre paga quien falla,

donde todos cruzan rayas y quieren ganar medallas.

Calles, batallas entre el humo y la niebla

(Amor y guerra, tierra de asfalto y piedra) (x2)

Que tendrѓЎ este nuevo dѓa de distinto,

abro la puerta en mi portal,

contento aun dentro de este laberinto.

El viento sopla enrarecido en la ciudad,

intento pasar inadvertido, para eso tengo habilidad.

Andando, observando, pensando en un porque y en un cuando,

pensando que vivimos siempre esperando.

Somos robots programados para progresar,

seguimos saliendo, bebiendo, fingiendo hallar el bien estar,

buscando pareja para sentar la cabeza y como no?

Hacernos con una casa, un coche y un futuro cѓіmodo,

sacrificѓЎndolo todo para no estar solos.

Moviendo hilos dejando huella en los hijos y morir tranquilos.

En nuestros sueѓ±os caen billetes rosas,

nuestra realidad distinta asѓes el orden de las cosas,

sucesos que invaden las casas,

«Esposas» cadenas clavadas a estacas;

vida silenciosa.

Camino entre promesas y hormigѓіn

entre risas, charlas parques y demѓЎs contaminaciѓіn.

Soy el ladrѓіn de almas, miro directo a la gente

detecto que ojos son los que aman y que ojos mienten.

Mis pasos, mis besos, es mi regreso al paraѓso

y asѓlo quiso quien aquѓme puso.

Por eso es preciso avanzar rѓЎpido,

se que alguien me vigila

las paredes oyen, el suelo respira,

En estas…

Calles, donde siempre paga quien falla,

donde todos cruzan rayas y quieren ganar medallas.

Calles, batallas entre el humo y la niebla

(Amor y guerra, tierra de asfalto y piedra) (x2)

Es mi amor contra tu odio folios contra el monopolio,

es el rencor que me arranco de aquѓ(c)l banco en cada episodio

entre parque son peleas en mi aldea,

teorѓas como Chris Parker, historias de histeria que contarte.

Ahora que quema el asfalto el tiempo se queda corto,

las calles me miran sin el respeto que merezco.

Espero abordo embѓЎrquense en mi barco, esquivando edificios

es como yo ando desmarcandome del resto.

Mostrando la otra cara de las calles,

el lado oculto que da nombre al valle,

vez mi punto hasta que estalle.

Estrellas entre ellas vi,

fueron mensajes en botellas conducidos por el humo que nos trajo aquѓ.

Lenguajes consumidos por linajes,

trajes que transforman, tragedias en vѓas de aprendizaje,

paisajes que confunden;

dando seguridad, son traiciones por dinero y prisioneros de esa lealtad.

Calles en una aparente calma,

calles respaldadas por diablos que compraron sus almas

y hacen enjaulas entre viejas aulas,

calculan movimientos, deambulan,

intentaran cambiar tu aura.

Son calles donde convergen sangre y sonrisas,

brisas entre tempestades y amistad de visa.

Legalidad contra moralidad,

amor atado a otra modalidad

aradas, caladas hacia otra realidad sin prisa…

Calles, donde siempre paga quien falla,

donde todos cruzan rayas y quieren ganar medallas.

Calles, batallas entre el humo y la niebla

(Amor y guerra, tierra de asfalto y piedra) (x2)

Calles, Amor y guerra…(x3)

Por que yo miro a las calles porque las calles me miran,

estudio sus detalles y me inspiran,

el tiempo escapa como arena fina en cada esquina que se gira,

en cada espina, cada vida que camina en estas Calles…

Thanks to

Вулиці, де завжди платить той, хто програє,

де всі перетинають смуги і хочуть виграти медалі.

Вулиці, битви між димом і туманом

(Любов і війна, земля асфальту і каменю) (x2)

Щоб цей новий день був іншим,

Я відкриваю двері в своєму порталі,

вміст навіть у цьому лабіринті.

У місті віє рідкісний вітер,

Я намагаюся залишатися непоміченим, на це маю можливість.

Ходити, спостерігаючи, думаючи, чому і коли,

думаючи, що ми живемо завжди в очікуванні.

Ми роботи, запрограмовані на прогрес,

Ми продовжуємо виходити, п'ємо, робимо вигляд, що знаходимо благополуччя,

шукаєте партнера, щоб влаштуватися, а чому б і ні?

Дайте нам будинок, машину і комфортне майбутнє,

жертвуючи всім, щоб не бути самотнім.

Смикання за ниточки залишає слід на дітях і мирно вмирає.

Рожеві купюри падають нам уві сні,

наша інша реальність - це порядок речей,

події, які вторгаються в будинки,

Ланцюги «Наручники», прибиті до кіл;

мовчазне життя.

Шлях між обіцянками та бетоном

між сміхом, розмовами в парку та іншими забрудненнями.

Я злодійка душ, я дивлюся прямо на людей

Я виявляю, які очі люблять, а які брешуть.

Мої кроки, мої поцілунки, це моє повернення в рай

і хто б мене сюди не поставив, хотів цього.

Тому треба швидко просуватися,

Я знаю, що хтось спостерігає за мною

Стіни чують, підлога дихає,

У цих…

Вулиці, де завжди платить той, хто програє,

де всі перетинають смуги і хочуть виграти медалі.

Вулиці, битви між димом і туманом

(Любов і війна, земля асфальту і каменю) (x2)

Це моя любов проти твоїх фоліантів ненависті проти монополії,

Це образа, яку я вириваю звідси (c)l банку в кожному епізоді

між парком у моєму селі бої,

теорії, як Кріс Паркер, історії про істерику, щоб розповісти вам.

Тепер, коли горить асфальт, часу мало,

Вулиці дивляться на мене без поваги, на яку я заслуговую.

Я чекаю на борту, сідаю на мій корабель, ухиляючись від будівель

Я ніби відокремлюю себе від інших.

Показавши інше обличчя вулиць,

прихована сторона, яка дає назву долині,

час моєї точки, поки вона не вибухне.

Зірки серед них я бачив,

Сюди нас привели димові повідомлення в пляшках.

Мови, які споживають родоводу,

трансформуючи костюми, вивчаючи трагедії,

заплутані пейзажі;

даючи безпеку, вони є зрадою заради грошей і в'язнями цієї вірності.

На вулицях уявний спокій,

вулиці, за якими стояли дияволи, які купили їхні душі

і вони роблять клітки між старими класами,

обчислювати рухи, блукати,

Вони спробують змінити вашу ауру.

Це вулиці, де сходяться кров і посмішки,

вітер між бурями та візовою дружбою.

законність проти моралі,

любов, пов'язана з іншою модальністю

орали, не поспішаючи тягнули в іншу реальність...

Вулиці, де завжди платить той, хто програє,

де всі перетинають смуги і хочуть виграти медалі.

Вулиці, битви між димом і туманом

(Любов і війна, земля асфальту і каменю) (x2)

Вулиці, любов і війна...(x3)

Тому що я дивлюся на вулиці, тому що вулиці дивляться на мене,

Я вивчаю його деталі, і вони мене надихають,

час спливає, як дрібний пісок на кожному повороті,

у кожному терні, кожному житті, що ходить цими вулицями...

Дякую