Cuando Ya No Esté - Nach, Klau

¿Cuánto tiempo me queda?

Los años vuelan

Consumen la llama en mi vela

¿Cuántas horas de espera?

¿Cuántas páginas blancas en esta novela?

¿Cuántos pasos en la carretera?

Dime, ¿cuántas mañanas de escuela?

La vida me sigue enseñando lecciones

Lecciones que no aprenderé ni aunque quiera

Pensando en el fin de mi era

Escribo esta carta, la lanzo ahí fuera

Cuando lleguen tormentas de arena

Y no quede huella de mí en esta acera

Cuando pose sus alas mi ave mensajera

Y mi esquela se llene de verde

Puede que vida perdido mi amigo

Pero sólo sé que no hay tiempo que perder

¿Qué será de los besos que he dado?

¿De los lienzos, las nubes, los prados?

¿Qué será del amor y el romance?

¿Mi cuerpo pegado a otro cuerpo, su trance?

¿Qué será de la música?

¿De Bobby, de Arisa, de Janis, de Stevie?

¿Qué será de la lluvia…

…pintando a lejos un nuevo arcoiris?

¿Qué será de mis libros cerrados?

Soñando que venga una mano y los abra

¿Qué será de las calles al alba?

¿La dulzura de algunas palabras?

¿Qué será de la magia y los duendes?

¿De las tardes de paz en diciembre?

¿Qué será de amigos y parientes?

Aquellos que yo prometí un para siempre

Sé que cuando ya no esté (cuando ya no esté)

Y no vuelva a aparecer

Cuando yo me pierda

Si alguien me recuerda, volveré a nacer

Yo sé que existe un lugar, cerca de la eternidad

Donde el tiempo esconde escrito mi nombre

Cuando ya no esté…

¿Quién me llorará?

¿Quién no sentirá…

Mi partida, mi marcha, mi adiós y mi ausencia?

Allí donde vaya

Se revelarán los misterios de toda existencia

La luna y el fuego

El sol, las estrellas, las cosas más bellas

Dolerá que la muerte me aleje de ellas

(que la muerte me aleje de ellas)

¿Dónde iré?

No lo sé

Sólo espero que haya más paz, allí en la estratosfera

Ser luz y crecer como un astro

Pintando en el cielo a lo lejos su estela

Cuando ya nunca hondee mi nombre

Ninguna bandera y nadie me recuerde

Puede que viva perdido mi amigo

Pero sólo sé que no hay tiempo que perder

¿Qué será de los niños que juegan?

¿Del afecto y su caricia ciega?

¿Qué será del océano?

¿De la lágrima alegre si un nuevo amor llega?

¿Qué será de mi barrio, mi hogar, mis vecinos?

¿Qué será del destino?

¿Qué será de la fiesta, el confeti?

¿El baile, el abrazo y las copas de vino?

¿Qué será de esta piel?

Que viste y envuelve mi alma encendida

¿Qué será de los sueños de ayer?

¿Del misterio escondido tras puertas prohibidas?

¿Qué será del volcán y la selva?

¿Qué será de la tierra y la hierba?

Cuando ya no esté

Sé que no seré nada ya, si nadie me recuerda

Sé que cuando ya no esté y no vuelva a aparecer

Cuando yo me pierda

Si alguien me recuerda, volveré a nacer

Yo sé que existe un lugar, cerca de la eternidad

Donde el tiempo esconde escrito mi nombre

Cuando ya no esté…

Sé que cuando ya no esté y no vuelva a amanecer

Cuando yo me pierda

Si alguien me recuerda, volveré a nacer

Yo sé que existe un lugar, cerca de la eternidad

Donde el tiempo esconde escrito mi nombre

Cuando ya no esté…

¿Qué será del sol escalando valiente por cada horizonte?

¿Qué será de las ramas caídas?

¿Qué será de las flores, los ríos, los montes?

¿Qué será de los lienzos, los versos?

¿La escenografía y el arte?

¿Qué será de Renoir, de Pessoa?

¿De Newton, de Hitchcock, de Sartre?

¿Qué será de los pechos que fueron mi almohada?

¿Qué será de mi público?

¿Del grito pletórico?

Que fue mi terapia cada madrugada

¿Qué será de la fe y la victoria?

¿Qué será de la luz, la memoria?

Cuando ya no esté, ¿qué será de mí?

¿Quién dirá la verdad de mi historia?

Скільки часу мені залишилось?

роки летять

Вони споживають полум’я в моїй свічці

Скільки годин очікування?

Скільки білих сторінок у цьому романі?

Скільки кроків на дорозі?

Скажіть, скільки ранку в школі?

Життя продовжує давати мені уроки

Уроки, які я не вивчу, навіть якщо захочу

Думаю про кінець моєї ери

Я пишу цього листа, викидаю його туди

Коли настають піщані бурі

І мого сліду на цьому тротуарі немає

Коли мій птах-посланець позує крила

І мій некролог наповнений зеленим

Нехай життя втратило мого друга

Але просто знайте, що не можна витрачати час

Що буде з поцілунками, які я подарував?

З полотен, хмар, лугів?

Що буде з коханням і романтикою?

Моє тіло приклеєне до іншого тіла, його транс?

Що буде з музикою?

Від Боббі, від Аріси, від Дженіс, від Стіві?

Що буде з дощем...

…малювати нову веселку здалеку?

Що буде з моїми закритими книжками?

Сниться, що рука приходить і відкриває їх

Що буде з вулицями на світанку?

Солодкість деяких слів?

Що станеться з магією та гоблінами?

З тих мирних грудневих півдня?

Що буде з друзями та родичами?

Ті, що я обіцяв назавжди

Я знаю, що коли мене не буде (коли мене не буде)

І більше не з’являтися

коли я заблукаю

Якщо хтось мене згадає, я народжуся знову

Я знаю, що є місце, близьке до вічності

Де час ховає моє ім'я написано

Коли тебе вже немає…

Хто за мною буде плакати?

Хто не відчує...

Мій від’їзд, мій від’їзд, мій до побачення і моя відсутність?

куди б я не пішов

Відкриються таємниці всього буття

Місяць і вогонь

Сонце, зірки, найпрекрасніше

Буде боляче, що смерть забере мене від них

(нехай смерть забере мене від них)

куди я піду?

я не знаю

Я просто сподіваюся, що там, у стратосфері, буде більше миру

Будь світлою і рости як зірка

Малюємо в небі вдалині його слід

Коли я більше не буду танути своє ім'я

Без прапора і ніхто мене не пам'ятає

Я можу жити, втративши свого друга

Але просто знайте, що не можна витрачати час

Що буде з дітьми, які грають?

Прихильності та її сліпої ласки?

Що буде з океаном?

Від щасливої ​​сльози якщо прийде нове кохання?

Що буде з моїм районом, моїм домом, моїми сусідами?

Що станеться з долею?

Що буде з вечіркою, конфетті?

Танець, обійми та келихи вина?

Що буде з цією шкірою?

Що ти бачив і огортає мою палку душу

Що буде з вчорашніми мріями?

Про таємницю, приховану за забороненими дверима?

Що буде з вулканом і джунглями?

Що буде із землею і травою?

Коли мене вже нема

Я знаю, що я більше не буду нічим, якщо мене ніхто не згадає

Я знаю, що коли його немає і більше не з'являється

коли я заблукаю

Якщо хтось мене згадає, я народжуся знову

Я знаю, що є місце, близьке до вічності

Де час ховає моє ім'я написано

Коли тебе вже немає…

Я знаю, що коли мене не буде, і знову не світає

коли я заблукаю

Якщо хтось мене згадає, я народжуся знову

Я знаю, що є місце, близьке до вічності

Де час ховає моє ім'я написано

Коли тебе вже немає…

Що станеться із сонцем, яке мужньо піднімається на кожен горизонт?

Що буде з опаленими гілками?

Що буде з квітами, річками, горами?

Що буде з полотнами, віршами?

Пейзаж і мистецтво?

Що буде з Ренуаром, з Пессоа?

Про Ньютона, про Хічкока, про Сартра?

Що буде з грудьми, які були моєю подушкою?

Що буде з моєю аудиторією?

Від повноцінного крику?

Якою була моя терапія щоранку

Що буде з вірою і перемогою?

Що буде зі світлом, пам'яттю?

Коли мене не буде, що зі мною буде?

Хто скаже правду про мою історію?