Interludio 3 - Nach

A veces sueñas demasiado, tanto que lo real no importa

Sientes que los días te transportan y te sientes solo

Apagado, como esta ciudad maldita

Que te incita a suplicarles a quienes más te quitan

Mis lágrimas se han secado

Pagué por mis pecados herrados en el pasado

Pero mírame, aquí sentado tan endeble y vulnerable

Callado mientras dejo que el diablo me hable

Me confunde, su voz me aturde y me abandono

Solo si cierro mis ojos veo este trono que merezco

Pero no lo tengo

Jamás pondré mi alma en venta

Prefiero ser feliz don nadie a ser leyenda muerta

Camino lento, y no tan atento aunque lo intento

No me mata el odio ni el lamento

Solo el tiempo que me arruga, como a un papel inservible

En mares de irreversibles mares nado, yo el impasible

El niño sensible, el chico travieso y malo

Frágil carne y hueso moldeada al palo

Pero vivo para contarlo y relatarlo

Y sé que es tan fácil morir que tiemblo solo de pensarlo

Pero que más da, mejor nada que esta odisea

Y si existe un más allá, pues bienvenido sea

Hoy estoy borroso y el cristal no está empañado

Y es porque alguien se ha olvidado del príncipe destronado

Que usa a muñecos rotos y pinta sus sueños rotos en un mundo roto,

quebrado por la angustia de otros

Es la historia silenciosa que a gritos fue castigada

Hoy miro entre mis manos y ¿qué encuentro?

Nada

Todos tenemos una historia, que debe ser contada

Y guardamos un secreto del que nadie sabe nada

Hablamos con la almohada, pero no responde

La verdad está ahí fuera, sí, pero se esconde

Todos tenemos una historia, que debe ser contada

Y guardamos un secreto del que nadie sabe nada

Hablamos con la almohada, pero no responde

La verdad está ahí fuera, sí, pero se esconde

Іноді ти мрієш занадто багато, настільки, що справжня річ не має значення

Ви відчуваєте, що дні переносять вас, і ви відчуваєте себе самотнім

Геть, як це прокляте місто

Це спонукає вас благати тих, хто бере від вас найбільше

мої сльози висохли

Я заплатив за свої гріхи, затавровані в минулому

Але подивіться на мене, сиджу тут такий слабкий і вразливий

Мовчу, поки я дозволю дияволу говорити зі мною

Він мене збиває з пантелику, його голос приголомшує мене, і я покидаю себе

Тільки якщо я заплющу очі, я побачу цей трон, який я заслуговую

Але в мене його немає

Я ніколи не віддам свою душу на продаж

Я краще буду щасливий як ніхто, ніж бути мертвою легендою

Я ходжу повільно, і не дуже уважний, хоча намагаюся

Ні ненависть, ні жаль не вбивають мене

Тільки час, що мне мене, як марний папірець

У морях необоротних я пливу, я безпристрасний

Чутливий хлопчик, неслухняний і поганий хлопчик

Тендітне м’ясо і кістка сформовані до палиці

Але я живу, щоб розповідати і розповідати

І я знаю, що так легко померти, що я тремчу від однієї лише думки про це

Але кого це хвилює, краще нічого, ніж ця одіссея

А якщо є загробне життя, то ласкаво просимо

Сьогодні я розмитий і скло не запітніло

І це тому, що хтось забув скинутого князя

Хто використовує зламані ляльки і малює свої зламані мрії в зламаному світі,

зламаний стражданням інших

Це мовчазна історія кричала покарана

Сьогодні я дивлюся крізь свої руки і що я знаходжу?

Будь-який

У кожного з нас є історія, яку треба розповісти

А ми зберігаємо таємницю, про яку ніхто нічого не знає

Ми розмовляємо з подушкою, але вона не відповідає

Правда є, так, але вона приховується

У кожного з нас є історія, яку треба розповісти

А ми зберігаємо таємницю, про яку ніхто нічого не знає

Ми розмовляємо з подушкою, але вона не відповідає

Правда є, так, але вона приховується