Cadenas - Nach

Todo el planeta se conecta en una red perfecta

Y el dolor que infecta a otros nos afecta

Cicatrices invisibles en el vientre que nos marcan para siempre

Y nuestra mente no despierta

Esta historia es cotidiana como el sol de la mañana

Donde un padre de familia envidia lo que otros ganan

Con el estrés como costumbre

La rutina en su oficina le asesina y él se hunde, se confunde

Hoy su jefe a sido duro y decidido

La fragancia de su puro y su amenaza de despido

Dolido por su arrogancia, se ve estúpido y vencido

Arrepentido al ver, quien quiso ser y nunca ha sido

Su autoestima está dañada, su ilusión vestida en negro

Demasiados malos tragos anclados en su cerebro

Para en el bar para olvidar y empieza

Tragaperras con cerveza y su cabeza se despeja

Llega al portal y en el buzón solo hay facturas

En su corazón fracturas;

duras ataduras cuenta

Un mal día y un mal día y al mes treinta

Otro día y otro y ¿quién no revienta?

Sube a casa sin humor, sin alegría

Su mujer dormía y la comida ya esta fría, ¡Discuten!

Tras el humo de una colilla, él chilla, la humilla

Le marca el puño en su mejilla

Su mujer calla y consiente como siempre

La ira danza en el ambiente y el amor roto les duele

Sin nadie que la consuele se encierra y llora en el baño

Ella lleva la cadena y otros sufrirán el daño

Cadenas…

Todos tenemos una historia que debe ser contada (cadenas)

Guardamos un secreto del que nadie sabe nada (nada)

Hablamos con la almohada pero no responde

La verdad esta ahí fuera, si pero se esconde

Todos tenemos una historia que debe ser contada (cadenas)

Guardamos un secreto del que nadie sabe nada (nada)

Hablamos con la almohada pero no responde

La verdad esta ahí fuera, si pero se esconde

Anochece y su hijo aparece en casa en mal momento

Ella vacía una botella y el dolor que siente dentro

Reacciona con la furia de un relámpago

Y sin mediar palabra le golpea en el estómago

«Tú vuelve a llegar tarde y no entrarás por esa puerta»

La mirada de su hijo muerta y la herida abierta

En el silencio y el rechazo, entre gritos y portazos

Porque sin lazos ni abrazos todo se rompe en pedazos

Y así al día siguiente no habrá clase ni deporte

Sólo hay parque porque tampoco hay norte donde mirar

Unas caladas con colegas y vuelve a empezar el juego

Herido y confundido prendió el fuego e incendió su ego

Ahora él lleva la cadena y quema, flamante pena

Le preguntan por sus padres y él calla o elude el tema

Alguien debe pagar el precio de su desprecio

Y se pelea con quien sea, en la puerta del colegio

Ha visto a un niño débil, le acorrala y le da un susto

Ver el rostro del disgusto le parece lo más justo

Entre lágrimas y ahogo el pequeño le suplica

Su réplica es una hostia y otra sangre que salpica

Alguien llama a la empresa y es que las noticias vuelan

Porque al hijo del jefazo alguien le pegó en la escuela

Sentado en su despacho, irritado

Descargará su rabia con algún pobre empleado

Todos tenemos una historia que debe ser contada (cadenas)

Guardamos un secreto del que nadie sabe nada (nada)

Hablamos con la almohada pero no responde

La verdad esta ahí fuera, si pero se esconde

Todos tenemos una historia que debe ser contada (cadenas)

Guardamos un secreto del que nadie sabe nada (nada)

Hablamos con la almohada pero no responde

La verdad esta ahí fuera, si pero se esconde

Cadenas…

Todo el fuego que escupas, provocará un mal

Que volverá a ti como un boomerang

Sucesos que nos encadenan, en un circulo vicioso y fatal

Tu látigo será tu condena

El mundo esta conectado

Cadenas

Вся планета з’єднана в ідеальну мережу

І біль, що заражає інших, впливає на нас

Невидимі шрами на животі, які позначають нас назавжди

І наш розум не прокидається

Ця історія щоденна, як ранкове сонце

Де батько сімейства заздрить тому, що заробляють інші

Як завжди зі стресом

Рутина в його офісі вбиває його, і він тоне, він плутається

Сьогодні ваш бос був жорстким і рішучим

Аромат його сигари та його загроза звільнення

Уражений своєю зарозумілістю, він виглядає дурним і переможеним

Шкода бачити, хто хотів бути і ніколи не був

Його самооцінка пошкоджена, його ілюзія одягнена в чорне

Занадто багато шкідливих напоїв застрягло у вашому мозку

Зупиніться біля бару, щоб забути і почати

Слоти з пивом і твоя голова очищається

Він приходить на портал, а в поштовій скриньці є лише рахунки

У нього переломи серця;

рахунок жорстких краваток

Поганий день і поганий день і тридцять місяць

Ще один день і інший і хто не лопне?

Іди додому без гумору, без радості

Дружина спала, а їжа вже холодна, сперечаються!

За димом недопалка він кричить, принижує її

Він позначає кулаком свою щоку

Його дружина мовчить і як завжди погоджується

Гнів танцює в повітрі, а зламане кохання болить

Не маючи нікого, хто б її втішив, вона замикається у ванній і плаче

Вона несе ланцюг, і інші постраждають

Ланцюги…

У всіх нас є історія, яку потрібно розповісти (ланцюги)

Ми зберігаємо таємницю, що ніхто нічого не знає (нічого)

Ми розмовляємо з подушкою, але вона не відповідає

Правда є, так, але вона приховується

У всіх нас є історія, яку потрібно розповісти (ланцюги)

Ми зберігаємо таємницю, що ніхто нічого не знає (нічого)

Ми розмовляємо з подушкою, але вона не відповідає

Правда є, так, але вона приховується

Настає ніч, і ваш син з’являється вдома в поганий час

Вона спорожняє пляшку і відчуває біль всередині

Відреагуйте з люттю блискавки

І без слова б’є його в живіт

«Ти знову спізнився і ти не ввійдеш у ці двері»

Погляд його мертвого сина і відкрита рана

У тиші й неприйнятті, між криками й грюканням дверей

Бо без зав’язок чи обіймів усе розбивається на шматки

І тому наступного дня не буде ні заняття, ні спорту

Є лише парк, тому що немає на північ, щоб дивитися

Кілька затяжок з колегами і почніть гру знову

Уражений і розгублений він розпалив вогонь і підпалив своє его

Тепер він носить ланцюг і горить, новеньке горе

Його запитують про батьків, а він мовчить або уникає цієї теми

Хтось повинен заплатити ціну за свою зневагу

І б’ється з ким завгодно, біля шкільної брами

Він побачив слабку дитину, загнав її в кут і налякав

Бачити на обличчі огиду здається йому найсправедливішим

Між сльозами й утопленням мале благає його

Його копія — це господар та інша кров, яка бризкає

Хтось телефонує в компанію, і новини летять

Бо хтось у школі вдарив сина начальника

Сидів у своєму кабінеті, роздратований

Він виплескне свою лють на якомусь бідному співробітнику

У всіх нас є історія, яку потрібно розповісти (ланцюги)

Ми зберігаємо таємницю, що ніхто нічого не знає (нічого)

Ми розмовляємо з подушкою, але вона не відповідає

Правда є, так, але вона приховується

У всіх нас є історія, яку потрібно розповісти (ланцюги)

Ми зберігаємо таємницю, що ніхто нічого не знає (нічого)

Ми розмовляємо з подушкою, але вона не відповідає

Правда є, так, але вона приховується

Ланцюги…

Весь вогонь, який ви плюнете, спричинить зло

Це повернеться до вас, як бумеранг

Події, які скоюють нас, у замкнене і фатальне коло

Ваш батіг буде вашим вироком

світ пов'язаний

Ланцюги