Antártida - Nach

Te doy mi frío

La imagen es blanca si la amplío

Otra sombra que se arranca lejos del vacío

Soy como un escalofrío

Un fantasma entre el gentío, sombrío

Sonrío al dolor mientras dicta sus lecciones

Muero en guerras, pero nazco entre canciones

Duermo en vagones traseros

Mis miedos son fieros eneros que congelan decisiones

Ya pasé cuatro otoños malherido

Soledad me bendice cuando yo la maldigo

El olvido y la nostalgia no tienen edad

Por la pérdida de amores y de amigos

El tiempo es mi testigo y mi verdugo

Él sonríe mientras ve como me arrugo

Madrugo desnudo, sin escudo en el camino

Porque mi mente es un puente que no termino

Que luego vuelvo a cruzar, juego eterno

Interminable, como el blanco del cuaderno

Duermo y no sueño hadas, no sueño nada

Si al nacer lloraba, es porque supe lo que me esperaba

Mi armada era mi amada, ahora es mi almohada

Fui un cachorro sin espada, sin dagas

Sin nada, sólo mis llagas sintiendo el hielo

Así me enfrento al ejército del miedo

Soy un esclavo del tiempo (soy un esclavo del tiempo)

Perdido entre la blanca oscuridad

La nieve cubriendo mi cuerpo (la nieve cubriendo mi cuerpo)

Sigo solo en esta Antártida (ah)

Busco mis armas, pero no las llevo encima

Miles de jinetes transparentes se aproximan

Y pasan los meses, sin paz ni alcatraz

Mi mitad más voraz se alimenta de rap

Mira, como apago la luz de esos esclavos

Crucificados sin cruz y sin clavos

¿Qué sabrán ellos de Siberia y su ventisca?

¿Qué sabrán ellas de la histeria del artista?

Yo en mi galaxia, feliz en mi amnesia

El poder del presente como única iglesia

La narcolepsia por perder lo que más quise

Por ser un niño prodigio, como Bobby Fischer

Días grises en el filo de lo que decido

Tan dormido, porque el grito es un leve suspiro

La certeza de saber que soy un ciervo herido

De ver cómo la belleza cae a tiros

Miro a la muerte tan flaca y opaca

Yo quiero playa, maracas, hamaca

Resaca y botella, botella y resaca

Pero, paso el día gruñendo como Chewbacca

Cloaca existencial, brújula sin nombre

El dolor espera al sur, el temor al norte

Es mi deporte pensar y pensar

Pero a veces pensar demasiado te hace cortes

Soy un esclavo del tiempo

Perdido entre la blanca oscuridad

La nieve cubriendo mi cuerpo

Sigo solo en esta Antártida

Soy un esclavo del tiempo (soy un esclavo del tiempo)

Perdido entre la blanca oscuridad

La nieve cubriendo mi cuerpo (la nieve cubriendo mi cuerpo)

Sigo solo en esta Antártida

Busqué mi norte y los cortes cicatrizaron

Me alejé del desamparo y de su disparo

Hoy lo veo todo claro, lo comprendo

Mi luz interna es la linterna que tengo

Me enfrento a mi pánico y su ártico, así los miro

Mientras respiro y me giro hacia su encuentro (oh)

Dentro de mí habitan cuatro fantásticos

Son mi voz, mi valor, mi talento, mi fe

Sé que llegaré al oasis que fuera me espera (sí)

Puedo ver que tras la nieve está la primavera (oh)

Y quien me quiera, que se una a mi manada

Prometo dar mi mirada más sincera

Así cuando muera, moriré como un guerrero

Un viajero, heredero del dolor y la tormenta

Victorioso tras la lucha más sangrienta (sí)

La lucha de vencer mi propio miedo (miedo)

Я віддаю тобі свою застуду

Зображення біле, якщо його збільшити

Ще одна тінь, яка виривається з порожнечі

Я як холодок

Привид у натовпі, похмурий

Я посміхаюся від болю, коли він диктує свої уроки

Я гину на війнах, але народжуюся між піснями

Я сплю в задніх машинах

Мої страхи — люті січня, які заморожують рішення

Я вже чотири осені провів важко поранений

Соледад благословляє мене, коли я проклинаю її

Забудькуватість і ностальгія не мають віку

За втрату кохання та друзів

Час мій свідок і мій кат

Він посміхається, дивлячись, як я мнуся

Голий ранок, без щита в дорозі

Бо мій розум – це міст, який не закінчується

Що згодом я знову перетинаю, вічна гра

Безкінечний, як білий зошит

Я сплю і мені не сняться феї, мені нічого не сниться

Якщо я плакала при народженні, то це тому, що я знала, що мене чекає

Моя армія була моєю любов'ю, тепер це моя подушка

Я був цуценям без меча, без кинджалів

Ні з чим, тільки болячки відчувають лід

Ось як я зустрічаюся з армією страху

Я раб часу (я раб часу)

Загублений у білій темряві

Сніг вкриває моє тіло (сніг вкриває моє тіло)

Я все ще один у цій Антарктиді (ах)

Шукаю зброю, але не ношу

Наближаються тисячі прозорих вершників

І минають місяці, без спокою чи алькатрасу

Моя більш ненажерлива половина харчується репом

Подивіться, як я вимикаю світло тих рабів

Розіп’ятий без хреста і без цвяхів

Що вони знають про Сибір і його заметіль?

Що вони дізнаються про істерику артиста?

Я в своїй галактиці, щасливий у своїй амнезії

Сила сьогодення як єдиної церкви

Нарколепсія через втрату того, що я любив найбільше

За те, що був вундеркіндом, як Боббі Фішер

Сірі будні на межі того, що я вирішу

Так спить, бо крик — легке зітхання

Впевненість у тому, що я поранений олень

Бачити, як красуня випадає на кадри

Я дивлюся на смерть такою худою й непрозорою

Хочу пляж, маракаси, гамак

Похмілля і пляшка, пляшка і похмілля

Але я проводжу день, гарчачи, як Чубакка

Екзистенційна каналізація, безіменний компас

Біль чекає на півдні, страх на півночі

Думати і думати – це мій вид спорту

Але іноді надмірне мислення змушує вас різати

Я раб часу

Загублений у білій темряві

Сніг вкриває моє тіло

Я все ще один у цій Антарктиді

Я раб часу (я раб часу)

Загублений у білій темряві

Сніг вкриває моє тіло (сніг вкриває моє тіло)

Я все ще один у цій Антарктиді

Я шукав свою північ, і порізи зажили

Я пішов геть від безпорадності та її пострілу

Сьогодні я все чітко бачу, розумію

Моє внутрішнє світло - це ліхтарик, який у мене є

Я стикаюся зі своєю панікою та її Арктикою, тому дивлюся на них

Коли я дихаю і повертаюся назустріч йому (о)

Всередині мене живуть чотири фантастичні

Вони мій голос, моя цінність, мій талант, моя віра

Я знаю, що я прибуду в оазис, який мене чекає (так)

Я бачу, що за снігом весна (о)

А хто мене любить, приєднуйтесь до моєї зграї

Обіцяю кинути свій найщиріший погляд

Тому, коли я помру, я помру як воїн

Мандрівник, спадкоємець болю і бурі

Переможець після найкривавішого бою (так)

Боротьба за подолання власного страху (страху)